Обрана
Boy in Detroit
Вiйськова компанiя Akteon Energy знайшла обрану дитину i передала ii на вiйськову базу США до лабораторii Akteon, щоб пiдкорити ii сили собi. Адже ранiше не було суперздiбностей у людей, але нова обрана iз Зенiту набула сили. Новий керiвник Akteon Energy – Сюзанна Совенсон, не подiляла погляди вiйськових та акцiонерiв компанii i вирiшила таемно найняти групу найманцiв, щоб врятувати обрану iз ув'язнення. Та не тiльки вiйськовi бажають заволодiти та зробити з дитини супер-воiна, у мiстi очiкуе друга Королева.Два поколiння, двi королеви, одна Спiльнота.
Boy in Detroit
Обрана
Епiзод 1. Полонянка
– Ласкаво просимо до Зенiту! Найкраще мiсто в штатi Мен. Менi випала честь стати вашим гiдом по моему мiсту. Зенiт – дрiбне мiстечко, з офiцiйним населенням у пiвтори тисячi жителiв, а насправдi трохи менше тисячi, але тут е все необхiдне для комфортного життя: телерадiостудiя WP1, лiкарня Св. Георгiя, мерiя в центрi мiста, едина велика компанiя «Akteon Energy», що приносить до мiста дохiд, ii штаб-квартира е найвищою будiвлею мiста, аж шiсть поверхiв, полiцейська дiлянка, в якiй працюе десяток спiвробiтникiв, молодь проводить вечори в кафетерii «Боби у Боба», дорослi вiддають перевагу рiчцi та озеру, а дiти – парку через дорогу вiд школи. Але все це дрiбницi, порiвняно з головним символом Зенiту, – високим, давнiм обелiском. Але за мiстом е свiй секрет – урядова вiйськова база i прямо зараз ти вирушаеш на неi.
[2013 рiк]
[Вiйськова база США. Лабораторiя «Akteon Energy», штат Мен]
Тиша. Здаеться, не було зовсiм нiкого, але це, як втiм, i тиша, що стояла в будiвлi, була майстерною iлюзiею. Ось i тут, у цьому чистому бiлому кабiнетi, були люди. Одна з них – жiнка в бiлому халатi, – пiдiйшла до панелi iз броньованого скла та подивилася на карантинний бокс за ним.
– Може, ви поговорите з нею? – до неi пiдiйшов чоловiк у вiйськовiй формi. – Ми не можемо ii розговорити. Спробуйте ви, Сюзанно.
– Ми вiдправляли до неi психолога, жодного результату, – жiнка зiтхнула, розводячи руками. – Вона мовчить. Може, якби ви обережнiше ii захоплювали, нам було б простiше.
– Слухайте, Сюзанно, – почав вiйськовий; по його обличчю було видно, що вiн не дуже згоден iз спiврозмовницею, – вона едина, хто змiг виявити своi сили, – у вiдповiдь на цi слова жiнка сперлася чолом на односторонне скло. А до них пiдiйшов ще один вояк.
– Командир!
– Командир! – лiкар i солдат привiталися.
– Сюзанно, Ванесса – едина пiддослiдна, хто мае силу. Ваша команда може щось зробити?
– Ми вченi, а не чарiвники, командир Крiстенсен, – чiтко, видiляючи кожне слово, вiдповiла жiнка.
– Вiдiйдiть вiд скла, лiкарю, – чоловiк кивнув.
У карантинний бокс готувався увiйти вiйськовий, що розмовляв з жiнкою – наче це не бокс, а звичайнiсiнька на свiтi кiмната.
Чоловiк у костюмi бiологiчного захисту увiйшов до кiмнати. Вона, незважаючи на сухiсть i холоднiсть, виглядала все-таки звичайним: лiжко, стiлець, навiть невеликий столик i тумбочка. Наче це не iзолятор, наче все гаразд! На лiжку, пiдiгнувши ноги, сидiла худенька дiвчинка рокiв десяти; в ii великих, сумних очах вiдбивалася та туга, що вiдбиваеться в очах замкненого птаха – скорбота за втраченою, можливо назавжди, свободою, а також страхом. Той, хто увiйшов до кiмнати, обережно наблизився до дiвчинки, нiби намагаючись не злякати ii.
– Поговоримо, Ванесса Стiвенсон? – дитина звернула увагу на гостя, глянувши на нього сумними блакитними очима. – Хочеш щось принесу тобi? Може, гарний одяг?
– Кхм, – хмикнула доктор Сьюзан, спостерiгаючи за тим, що вiдбуваеться по iнший бiк скла, – Вирiшили одягом ii змусити говорити?
– У вас найкраща iдея? Вона за весь час тут не промовила жодного слова, тiльки крики.
– Ваш вiддiл мiг би краще працювати, – байдуже запитав командир Крiстенсен, мружачись i нiби не помiчаючи того, що вiдбувалося за склом. – Ми не маемо виходу. У нас цiлий блок бранцiв, i в бiльшостi мозок поплив. Ви ж розумiете, що Зенiту може загрожувати та ж небезпека? – жiнка лише посмiхнулася на слова командира i поправила праву частину свого каре що запало за вухо.
– Вам не здаеться, що знайти яйце – важливiше завдання, нiж дiвчинка, яка покалiчила ваших людей? – отруйно спитала вона.
– Значить, треба вплинути на своiх людей, Зен, щоб «Akteon Energy» стали новаторами, – жiнка, безцеремонно перебивши капiтана, зi смiхом вiдповiла:
– Новаторами у сферi контакту з iнопланетянами, це ви хочете сказати?
– Ну ось ти дивишся у дзеркало, – лагiдно продовжував говорити чоловiк в iзоляторi, намагаючись налагодити з дiвчинкою, що злякано дивилася на нього, хоч якийсь контакт. – Ти точно не хочеш змiнити сiрий костюм на щось красивiше? Ти ж дiвчинка, отже, мае любити гарно одягатися, – чоловiк почув у навушнику сигнал вiд капiтана.
– Джеремi, спробуй взяти ii за руку, – Джеремi не став зволiкати i, обережно пiдiйшовши ближче до дiвчинки, простяг руку, постаравшись доторкнутися, але та смикнулася, вiдповзаючи убiк.
– Ваша тактика залякати ii? – спитала Совенсон, повертаючись до капiтана.
– Ну чому дитина, за що iм такi сили? – простогнав той у вiдповiдь, пiднiмаючи рацiю i кажучи в неi: – Спробуй ще раз i зроби простiше обличчя! Якби я був дитиною, я теж тебе злякався б.
– Якби ти був дитиною, тебе здали б у дитбудинок, – тихо промовила Сьюзан, з усмiшкою спостерiгаючи за тим, що вiдбуваеться в iзоляторi.
А подивитися було на що: Джеремi, спершись на лiжко дiвчинки, вiльною рукою взяв долоню Ванесси, незважаючи на те, що остання явно заперечувала. Варто було сильним пальцям зiмкнутися на дитячiй руцi, дiвчинка злякано подивилася на чоловiка, сiпнулася, але вирватися не змогла. Закусивши губу вiд страху, вона, мов заставлене звiрятко, скинула голову i махнула правою рукою в бiк чоловiка, вiд чого той вiдлетiв до стiнки, наче його штовхнуло щось невидиме. Дiвчинка злякано подивилася на своi долонi, наче не чекала такоi сили.
– Камера витримае? – захвилювалась жiнка, оглядаючи бiлу стiну.
– Якщо що, заспокiйливе готове? – спитав командир Крiстенсен у охоронця дверей у камеру з нотками тривоги в голосi, а той, кивнувши, дiстав iз кишенi шприц. – Ми не маемо виходу. Джеремi, вставайте та схопiть ii за обидвi руки!
– Це небезпечно, Брюсе! – наполягала Зен пiдвищеним голосом.
Джеремi почав повiльно пiдходити до дитини – вона стиснулася на лiжку, схлипуючи вiд страху, i, не розумiючи, що з нею хочуть зробити, виставила руки для захисту вперед. Здавалося, все iдеально, але варто було чоловiковi взятися за тонкi ручки, як дiвчинка страшно, немов в агонii, закричала.
– А-а-а-а-а! – чоловiка знову з силою вiдкинуло до стiни; його тiло сповзло по нiй, осiвши в кутку. Але вiн уже не пiдвiвся; крiзь прозору частину костюма виднiлася густа кров, що капала на його обличчя.
– Ось! – командир почав показувати пальцем у камеру i радiсно звертатися до вченоi. – Дивiться, це сила, яку ми шукали! Залишилося тiльки приборкати ii! – вiн стиснув руку в кулак, неприродньо посмiхаючись. – Це iдеальна зброя, Зен!
Жiнка кивнула, але в ii очах швидше зчитався страх, нiж захоплення. Але виду вона не подала, тiльки прикривши долонею рота.
– Може, ми створимо якусь сироватку, щоби можна було контролювати ii здiбностi? – продовжував уголос мiркувати командир, водночас жестами наказуючи охоронцевi бiля дверей вколоти дiвчинцi заспокiйливе. – Це ж величезна сила!
Охоронець вбiг у кiмнату i, притиснувши дiвчинку, що вiдчайдушно смикалася, до лiжка, вколов у ii худу руку заспокiйливе, здаеться, занадто глибоко ввiвши голку шприца. Переконавшись у тому, що дитина не чинить опiр, вiн вiдпустив ii, стрiмко вийшовши з кiмнати. Не минуло й хвилини, а дiвчинка, що забилася в кут, заплющивши очi, спочатку впустила голову на груди, а потiм завалилася на бiк, пiдтягуючи колiна до пiдборiддя; русяве волосся впало на ii обличчя, приховуючи привабливi дитячi риси. Видно було не дуже – вiдстань таки робила свою справу – але дiвчинка тихенько засопiла. Всi по той бiк скла, здаеться, видихнули. Поки що ця бомба сповiльненоi дii спить. Та й нехай спить, аби не громила нiчого.
***
Вже за годину в кабiнетi капiтана обговорювали цей день. Було тихо, спокiйно, але чомусь дуже тужливо.
– Чому вони завжди виявляють своi сили, тiльки коли зляться?! – дивувався капiтан, розгублено оглядаючи помешкання i нiби шукаючи в холодних стiнах вiдповiдi на своi жахливо нерозв’язнi запитання. – У кiно, в iграх, у книгах?
– Може, то був страх? Вона злякалася, i в цей момент сила захистила ii, – припустила лiкар, важко зiтхаючи. – Якщо вона не може взагалi контролювати свою силу?
– Може, – уперто заперечив командир, – ми тестували ii i без вас, видно, як пiддослiдна веде рукою у бiк погрози i тодi вiдбуваеться поштовх, – невесело хмикнувши, чоловiк продовжив: – Але ця спроба була найуспiшнiшою. Джеремi шкода йому розiрвало всi внутрiшнi органи, але не вiд удару, а вiд сили цiеi дiвчинки. Що б там не було, вiйськовi пiдроздiли Актеону стануть найуспiшнiшими у свiтi.
– Я ж тiльки очистила iм’я компанii, – зiтхнула жiнка, поправляючи волосся, – акцiонери незадоволенi тим, що енергетична компанiя витрачае мiльйони на цю лабораторiю.
– І що вам потрiбне? – роздратовано поцiкавився чоловiк.
– «Akteon Energy» зазнае збиткiв, на офшорних рахунках е ще близько двадцяти мiльйонiв, але всi вони мають забезпечити цю лабораторiю, але ж ми обслуговуемо електрокомунiкацii Зенiту та сусiднього мiста. І тут такими темпами через два мiсяцi менi не буде чим платити зарплату звичайним робiтникам, – жiнка зiтхнула i сiла за стiл, розводячи руками i з сумною усмiшкою дивлячись на спiврозмовника. – Ми маемо вiдмовитися вiд забезпечення електроенергiею напiвмертвого мiста та зосередитись на Зенiтi.
– Гаразд, – командир зупинив Зен, – можна зарееструвати прикриття – «Akteon Energy Tech» i офiцiйно спiвпрацювати з нами, тодi ми як урядова органiзацiя зможемо спонсорувати цю компанiю, грошi з офшорного рахунку можете пустити на рахунок основноi компанii, але невеликими сумами. Поговорiть з акцiонерами, час офiцiйно спiвпрацювати з вiйськовими технологiями, – командир простяг доктору папку, в якiй зберiгалися данi на Ванессу; його рука, здаеться, трохи тремтiла. – Копiя готова, тут ми все почистили, виписка вiд коронера та звiт про розтин на останнiй сторiнцi. Надайте папку батькам пiддослiдноi, – Зен прочитала висновок про смерть, а також звiт про розтин.
– Сердечний приступ? – Сьюзан здивовано пiдняла брови, глянувши на спiврозмовника з неприхованим подивом. – А тiло значить в крематорiй?
– Там все описано, – холодно заявив чоловiк, теж дивлячись на документи в руках лiкаря. – Ванесса не витримала припадку.
– Добре. Моi люди продовжують шукати джерело, але поки що – нiчого.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «Литрес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/chitat-onlayn/?art=69998305&lfrom=174836202) на Литрес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
