Юрій Гаврутенко "Казонька"

Казонька
Юрiй Гаврутенко

Казка для дiтей, в вiршованiй формi. Можливо десь подiбна по стилю до баснi.

Юрiй Гаврутенко

Казонька

Гл. 1

Я розповiм вам казоньку

Про дiвчинку – русалоньку.

Жила собi в далекому болотi жаба

Така бридка що навiть на губах помада

Не красила ii нi грама.

То накрутить бiгудi

То пiдкрасить очi

Але навiть упирi

Дружить з нею не хочуть.

І от, розлючена вона

На весь свiт болотний

Припливла до чаклуна

Що серед жаб був дуже модний.

До нього в чергу на перед

Ставали за пiв року

Бо вiн в магiчних штуках метр

Та i шахрай нiвроку.

Той на жабу подивився

Посмiявся, покривився

Та i каже iй таке:

– Нi жабеля, тут на жаль

Я безсилий геть

Так, я майстер лiпить краль

Але ж ти страшна як смерть

В профiль, збоку i в анфас

Спереду i з заду

Навiть тисячi прикрас

Не сховають в тобi жабу.

Але ти не побивайся

Не лий слiз як пiрiжки

Просто я ще не стикався

С таким випадком тяжким

А ось за лiсом, за горою

Є клiнiка краси i моди

Там по чаклують над тобою

Зразу станеш взiрцем вроди.

Я направлення ось дам

Скажеш що вiд мене

Чародiй один е там

Кажуть що вiн генiй.

Будиш ти що та царiвна -

Пишна миловидна

Красота буде безмiрна

Не впiзнае й мати рiдна.

Довгий шлях до того краю

Де iз жаби роблять кралю

Небезпеки грiзнi мае

Їх не кожен подолае

Та набридло нашiй жабцi

В болотi жити, а не в казцi

В тiй сторонцi де не глянь

Скрiзь гнiтюча сiра твань

Де сусiди i рiдня

Такi ж потвори як вона сама.

І пострибала лiсами

Болотами та полями

Аж на самий край землi

Де озера синьоокi

Випромiнюють у небо спокiй

Де квiтками береги

Над ними птахи i джмелi

Оленята воду п’ють

А джмелi гудуть, гудуть…

Пiд собою землю шкраба

Туди суне наша жаба

Тут на зустрiч iй ведмiдь

– Гей зелене ти куди?

Куди несе тебе не чиста?

Чи ти не знаеш свого мiста

Чого це вiд болота так далеко