Генри Лайон Олди "Захребетник"

– Дуже цiкаво. І хто ж, дозвольте запитати, був вашим супротивником?

– Вiн не назвався. Втiм, мого iменi вiн теж не запитував.

– У вас були секунданти?

– Нi.

– Отже, правил дуелi не було дотримано. Цей випадок можна класифiкувати, як…

– Даруйте, шановний Азiзбею, – урвав його Джеймс, як i ранiше посмiхаючись, але куди стриманiше. Класифiкацiя хайльбашi, ще не почавшись, йому вже не подобалася. – В пунктi 7b Мiжнародного Дуельного кодексу, ратифiкованого, у тому числi, Реттiею та Баданденом…

– Я пам’ятаю кодекс, о велемудрий вiконте, – теж посмiхнувся хайльбашi. І якщо Джеймсова посмiшка була крижана, то посмiшка Азiзбея нагадувала ковану крицю. – В особливих випадках, таких, як нагальний захист честi… Вибачите за нескромне запитання, але що ж було приводом для вашого двобою?

Зрозумiло, Джеймс мав повне право не вiдповiдати. Але навiщо сваритися з представником Канцелярii Припинення? З Азiзбеем узагалi не виникало жодного бажання сваритися, навiть коли б вiн не був «офiцiйним гостем». Навпаки, народжувалося палке бажання опинитися вiд нього якнайдалi. І нiколи бiльше не бачити цього обличчя – вродливого, але начебто витесаного з мореного дуба, зi старим шрамом i сталевою привiтнiстю.

Чи боявся хлопець хайльбашi?

О, нi!

Чого б то?! – нехай його злочинцi бояться.

Але в присутностi баданденця Джеймс почувавсь якось незатишно.

– Ми засперечалися через один фехтувальний прийом. І щоб розв’язати нашу суперечку, оголили шпаги. Ну, а потiм… Трохи захопилися.

– Розумiю.

Цього разу посмiшка в Азiзбея була цiлком людяна. Джеймс навiть вiдчув крихту симпатii до хайльбашi. Можливо, поза службою баданденець – наймилiший чоловiк i найприемнiший спiврозмовник, любитель поезii та полювання на фазанiв.

На вiдмiну вiд робочих годин, коли вiн – «при виконаннi».

* * *

У дверi сунувся хабiб – вiн хотiв сказати хайльбашi, що пораненому потрiбен спокiй. Справа, мабуть, полягала не так у спокоi для пораненого, як у бажаннi лiкаря нагадати про свое iснування. Але Азiзбей, хоча й сидiв спиною до альБасанi, значущо насупився й мовчки теребив чотки – тож козлобородому султану цiлителiв довелося зникнути, немов росi пiд промiнням сонця.

Певно, вирiшив зазирнути пiзнiше.

– Чому ж ваш суперник, у такому разi, втiк? Якщо то була чесна дуель чи просто суперечка двох фехтувальникiв?

– Не знаю.

Джеймс знизав плечима й закинув ногу на ногу.

– У вас е припущення щодо цього?

– Можливо, мiй опонент побоювався, що його зопалу приймуть за грабiжника чи вбивцю?

Азiзбей погладив свою чудесну бороду, пропускаючи кучерi мiж пальцями.

– Це було би недалеко вiд iстини. Саме вiн наполiг на з’ясуваннi вашоi суперечки у двобоi?

– Так, – не дуже охоче пiдтвердив хлопець.

Назватися призвiдником i зводити на себе наклеп, вигороджуючи «мисливця», – то вже геть нерозумно.

– Затiяна суперечка могла бути просто зачiпкою, чи не так?

– Зачiпкою до чого?

– До виклику вас на двобiй з метою вбити й пограбувати.

– Звичаем грабiжники чинять iнакше.

– І вбивцi теж, – серйозно кивнув хайльбашi. – Але в зграi, як мовиться, не без бiлоi ворони. Були випадки. От ви, дворянин i чесна людина, – хiба стали б ви нариватися на двобiй iз незнайомцем тiльки задля того, щоб перевiрити на практицi дiевiсть фехтувального прийому?

– Я – нi. Але знаю не одного чоловiка шляхетного походження, котрий цiлком мiг би бути на мiсцi мого опонента. У мене до нього немае жодних претензiй. Поранення незначнi, мене, як бачите, не прикуто до лiжка. А суперечка наша вийшла доволi цiкавою. Залишаеться тiльки знайти супротивника та подякувати за те, що потiшив душу.

Джеймса мало обходило, зрозумiе хайльбашi його натяк чи сприйме за браваду. Вiн сам вiдшукае рябого. Сам! І сповна розрахуеться з нахабою. Це справа честi! Нiчого вплутувати сюди баданденську владу. Зрештою, вони билися один на один. Негiдно дворянина…

– Ви офiцiйно вiдмовляетеся вiд претензiй до нападника?

– Вiдмовляюся.

– Ви можете пiдтвердити свою вiдмову письмово?

– Хоч зараз.

– Чи е у вас претензii до влади Бадандена?

– Анi найменших.

– Дуже добре. Мене вповноважено виплатити вам компенсацiю за фiзичнi, моральнi та матерiальнi збитки пiд час перебування в нашому мiстi. От, не вiдмовтеся прийняти: сiмдесят золотих дхармiв.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/genri-layon-oldi/zahrebetnik-171900/?lfrom=174836202) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.