Казка про чарiвну птицю, яка дае силу
Нина Бобо
Як я втомився бути не як усi, У чорнiй бiдi, в забутiй норi.Кому-то допоможе малина в бiдi, жити не як всi, плисти не як всi.Малина в бiдi, малина в бiдi, знае вiдповiдь, вiрну вiдповiдь, – спiвае маленький чорний жабеня Іолант Бруч. Вiн вiдправився в смiливу i небезпечну подорож, щоб пiти вiд тих, хто постiйно насмiхалися, коли вiн хотiв бути добрим i корисним. Чи зможе птах Чигидук допомогти йому знайти силу, щоб пробачити тих, хто ображав його багато рокiв, коли вiн жив як незвичайна жаба на болотах Квебека?
Нина Бобо
Казка про чарiвну птицю, яка дае силу
Не так давно, майже в наш час, бiля пiднiжжя гiр Квебека серед кленових лiсiв i iскристих рiчок жила сiм'я Бруч. Це були веселi зеленi жаби. Кожного доброго ранку, коли сонце ласкаво обiймало землю тонкими променями, Жак Бруч вибирався з теплоi жаб'ячоi норки i ласував соковитими комариками. Був вiн добрим i сильним хижаком.
Жак розумiв всю вiдповiдальнiсть священноi ролi жаб, довiреноi йому Творцем. Комарi боляче кусають людей, тому вiн трудився день i нiч, полюючи на болотi.
Все було добре у Жака, поки не трапилася одна бiда. У великому веселому сiмействi Бруч народився незвичайний пуголовок. Чорного кольору в блакитну цяточку. Всi iншi жабенята були коричнево-зеленi, все росли веселими i голосистими, а цей малюк хоча i створював враження спокiйного жабеня, але насправдi всерединi вирувала сила ледве приборкана. Думали не один день батьки-жаби, як же назвати незвичайного малюка. Дивляться, а вiн постiйно штовхае щось, туди-сюди.
"Назвемо його Іолант Бруч. Нехай сила малюка принесе нашiй родинi щось нове", – так подумали жаби.
Йшов рiк за роком, вирiс Іолант, оточений тихими водами рiдного болота. Не всiм подобався його сильний завзятий характер, тому що вiн частенько мiг плечем штовхнути плече братика. А як вiдчути тепло братньоi любовi?
Шкурка у Іоланта Бруча була не така, як у його друзiв. Вмiла вона випускати отруйну рiдину, щоб захистити його вiд чиеiсь нерозумноi пащi. Тому часто був вiн один. Зариеться в нiрку на болотi, працюе день за днем, ловить комарикiв, рятуе свiт вiд шкiдникiв.
Засумував дядечко Жак Бруч. Хвилюеться, сумуе. Не знае, як допомогти племiннику.
Прискакав вiдвiдати хворого Жака веселий стрибунець Дiего Клой, близький друг чорного жабеня. Вiн жив недалеко, у великiй норi, на березi сусiднього болота. Коли вiн прихлопував лапками по камiнчиках, вiдстукуючи мелодiю за мелодiею, то у всiх жителiв його болота звучала в серцях музика любовi. А який вiн був пристрасний танцюрист! Ідеальна жаба!
"Привiт Дiего, як почуваеться матуся Клой?"– запитав стомлений тугою добрий Жак.
"Здорова моя матiнка, дякую. А ти чому такий втомлений?"– квакнув принишклий Дiего.
"Сумно менi. Не знаю, як допомогти Іоланту. Не такий вiн, як всi жаби. Не люблять його, бо вiн – не зелений, – вiдверто проквакав Жак. Як же бути? От би диво було якесь, щоб вiд чорноти мiй Іолант позбувся, в наш чистий зелений або хоча б в коричневий колiр перефарбувався?"
"Спасибi за пораду, Дiего, – стрепнувся закашлявся пiсля застуди добрий дядечко Жак. Сходи, будь ласка, ти зi мною до цiлительки Мамбе Нар, тому що слабкий я сам вiд туги, а йти до ii нiрцi так далеко. Іолант Бруч зi мною не пiде. Вiн весь у справах, закоханий у свою роботу, адже комарiв зараз на болотi так багато, справ у нього повно по саме жаб'яче горло"."Так… – видихнув захеканий Дiего Клой. – А ти пiшли його до Мамбе Нар. Вона добра нiчна жаба-цiлителька. Може бути, i дасть цiлющi травички Іоланту, щоб випив i став, як ми." Прихопили мудрi жаби багато подарункiв: смачноi болотноi травички i солодких особливим чином пiдсушених тушок комарикiв. Вони чули вiд iнших жаб про те, яка дивовижна ласуна була ця цiлителька Мамба Нар."Ква-тат-тат, тут-тут – ква," – проквакал Дiего Клой, тому що був найспритнiшим барабанщиком серед жаб Квебека. І на любов, i на комарiв! Ням-ням!Жила прозорлива жаба Мамба досить далеко, але смiливий i добрий Жак скакав так наполегливо, що його круглi очi почервонiли вiд зусиль, а туга трохи зменшилася. Дiего-барабанщик теж не вiдставав, улюблену пiсеньку бадьоро квакав. Вiн сам придумав слова цiеi пiсеньки. І вона допомагала йому посмiхатися: А ми скакали, а ми могли знайти Надiю в тихому шепотi землi, Шепотi любовi. А ми скакали, а ми знайшли того, хто свiтить щедро, як у темрявi лiхтарi, У темрявi лiхтарi. А ми скакали, ми спiвали знову Про те, що сили вистачить на все, i на любов.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «Литрес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/chitat-onlayn/?art=70408291&lfrom=174836202&ffile=1) на Литрес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
