Сергей Васильевич Сингалевич "Яблоко. Практическая философия"

Сiм’я складалася протягом столiть i змiнювалася в ходi iсторичного розвитку суспiльства. Пройшовши шлях розвитку рiд-парна сiм’я-моногамна сiм’я, сучасна украiнська сiм’я пiд соцiальним, полiтичним, економiчним, впливами набувае нових вимiрiв. За останнi декiлька рокiв украiнська сiмя змiнила свою форму у змiщеннi вiд розширеноi (патрiархальноi) до нуклеарноi. П. Сорокiн видiляе декiлька симптомiв розпаду патрiархальноi сiмi: рiст розлучень; падiння рiвня народжуваностi; збiльшення позашлюбних сексуальних контактiв; послаблення релiгiйноi основи шлюбу; вивiльнення жiнки з пiд опiки чоловiка. Аналiзуючи сучасну украiнську сiмю можна визначити чинники, що впливають на ii змiни.

–Змiна образу самоi жiнки.

–Демографiчна ситуацiя (мiграцiя та емiграцiя; бiднiсть та низький життевий рiвень сiм’i).

–Раннi шлюби, повторнi шлюби.

–Рiст розлучень.

–Формування тендерних вiдносин.

Змiнилася сама жiнка. Сучасна жiнка не лише працюе, i робить кар’еру, а й створюе новий образ жiнки. Оскiльки сьогоднi жiнки стають менш залежними вiд чоловiкiв фiнансово, шлюб втрачае своi колишнi характеристики необхiдного економiчного партнерства. Вiдбулося змiшання професiйних та особистих обов’язкiв. Зараз багато жiнок заробляють грошi самостiйно, незалежно вiд чоловiка; виходять замiж заради рiвноправного союзу або не виходять взагалi.

Сучасна украiнська молода жiнка менш упереджена у своему ставленнi до шлюбу, анiж ii мати. Вона чiтко усвiдомлюе необхiднiсть в самореалiзацii в професiйному, творчому, iнтелектуальному, тобто, особистiсному вiдношеннях; а не лише в тому, щоб продовжувати сповiдувати i пiдтримувати суспiльну роль жiнки i матерi. «Нiколи не варто недооцiнювати можливостi жiнки. Можливо лише хворе суспiльство, що не бажае вирiшувати своi проблеми i не здатне ставити цiлi i завдання, що вiдповiдають можливостям i знанням його членiв, iгноруе силу жiнки» [1].

Самостiйнiсть жiнки не завжди сприймаеться адекватно, оскiльки вiдбуваеться збiг, уподiбнення мiж традицiйними цiнностями чоловiкiв та новими цiнностями жiнок. «Такi цiнностi молодше поколiння сформувало завдяки тому, що воно успадкувало свободу, яка для старших поколiнь була почасти недосяжною, – свободу для жiнок працювати та контролювати свою спроможнiсть продовжувати рiд, свободу пересування для обох статей i свободу самому визначати свiй стиль життя» [2].

Стара форма договору мiж чоловiком i жiнкою – жiнка пропонуе чоловiковi сексуальнi, репродуктивнi, господарськi послуги в обмiн на фiнансову пiдтримку i соцiальний захист, – вже не завжди задовольняе потреби самоi жiнки. Натомiсть, багато жiнок бажають заробляти грошi на утримання своiх сiмей, i очiкують вiд чоловiкiв участi в домашньому господарствi та догляду за дiтьми. Разом з тим поширення нових естетичних норм, що iх нав’язуе ринок моди, i перенесення на себе зовнiшнiх стандартiв фiгури сприяли створенню нового образу жiнки.

Розвиток демократичного суспiльства закономiрно веде до розвитку новоi особистостi, розширення прав i можливостей сприяе становленню нових норм в суспiльствi. Тому, переворот який вiдбувся в iсторii жiноцтва був закономiрним в iсторii людства. Пiд впливом розвитку науки i технiки жiнка отримала можливiсть контролювати народжуванiсть, що зменшило домiнування чоловiка. Але з iншого боку, вiдмова вiд дiтонародження, як прояв власноi жiночоi волi може призвести до певних змiн у демографiчнiй сферi.

Як вiдомо, демографiчна ситуацiя у будь-якiй краiнi е вiдображенням не тiльки ii соцiально-економiчного становища, а й дотримання державою фундаментальних прав i свобод людини. Сьогоднi iнститут сiм'i переживае суттевi складнощi, пов'язанi з переходом до ринковоi економiки, зниженням рiвня доходiв в сiм'i, змiною суспiльних цiннiсних орiентацiй. Втрачаються нацiональнi традицii багатодiтностi. Безпосереднiй вплив на демографiчну ситуацiю в краiнi справляють мiграцiйнi процеси.

Для Украiни проблема демографiчноi кризи загострилася у зв'язку з поширенням такого явища, як закордонне заробiтчанство, переважно в цьому процесi задiяна украiнська молодь, яка в бiльшостi випадкiв залишаеться назавжди у краiнах мiграцii. Варто також згадати про низький рiвень народжуваностi, бо ж кожна дитина мае бути найбiльшою цiннiстю не тiльки для своеi сiм’i, а й для держави в цiлому. Причини цього криються в наступному: низький життевий рiвень молодих сiмей, високий рiвень безробiття молодi та вiдсутнiсть перспективи працевлаштування, погане забезпечення молодих сiмей житлом, незадовiльна екологiчна ситуацiя та iн. «В Украiнi досить високий вiдсоток смертностi, насамперед, вiд зовнiшнiх дiй (самогубство i вбивства) та, як правильно зазначають дослiдники, вiд соцiально детермiнованих причин смертностi (вживання алкоголю i тютюну). Проблема суiциду е значною мiрою наслiдком системноi економiчноi кризи, низького життевого рiвня, невлаштованостi значноi частини населення, душевноi самотностi» [3].

Пiдвищення життевого рiвня – це необхiдна, але не вирiшальна передумова для створення сiмi. Треба змiнювати соцiальнi норми, характер людських стосункiв. «Деформоване соцiальне середовище, руйнуючи фiзичне, психiчне та духовне здоров'я людей, знижуе iх життеву активнiсть, творчу продуктивнiсть, створюе психоемоцiйний дискомфорт. За таких умов людина як основний суб'ект соцiальноi життедiяльностi перестае бути повноцiнним учасником прогресу i оздоровлення суспiльства» [4].

Прийнятi Урядом Украiни за останнi роки концепцii i програми розвитку охорони здоров'я населення Украiни, безпечного материнства, державноi полiтики у сферi здiйснення контролю за тютюном, заохочування народжуваностi, запобiгання захворюванням на СНІД, змiцнення моральностi у суспiльствi та утвердження здорового способу житгя виконуються не повнiстю i не справляють вiдчутного впливу на ситуацiю у демографiчнiй сферi.

Отже, матерiальне стимулювання сiмей державою, не обов'язково призведе до росту народжуваностi, сiм'я мусить виконувати всi необхiднi функцii в комплексi, а саме сексуальну, репродуктивну, економiчну i освiтню. Якщо не буде виконуватися перша та друга, то суспiльство приречене на вимирання; без третьоi припиниться iснування членiв сiмi; без здiйснення четвертоi функцii, зникне культура. Бо украiнська сiм'я мае не тiльки вiдтворювати репродуктивно майбутне, а й навчитися, аби вiдновити функцii виховання молодоi людини, виховання особистостi.

Сiм'я впливае на людину протягом усього ii життя, але особливо велика ii роль на початку життевого шляху. Саме в цей перiод закладаються моральнi i психiчнi основи дитини. Створення сiм’i – це складне i вiдповiдальне життеве завдання, для тих, хто вступае в шлюб, це повинно бути зваженим кроком. Майже половина новостворених сiмей розпадаються в першi п'ять рокiв спiльного життя, саме в той перiод, коли в них народжуються дiти. Сюди можна теж вiднести студентськi шлюби – малий вiк вступаючих в шлюб. Причина розлучення такого шлюбу криеться в незрiлому, неусвiдомленому ставленнi до проблеми створення сiм'i, що призводить до порушення самого таiнства шлюбу. Доки не вiдбулося становлення особистостi чоловiка чи жiнки, приймати рiшення про створення сiм’i не варто.

«Ранне сексуальне життя, раннiй шлюб завжди були характерними для примiтивних суспiльств, для нижчих мiських прошаркiв суспiльства i жителiв провiнцii… сексуальна розпуста i ранне статеве життя вказують на недостатнiй розвиток особистостi» [5]. Секс i раннiй шлюб, найлегший спосiб вирiшення проблем i можливiсть втекти вiд вiдповiдальностi, самостiйно стати дорослим. Обов'язкова сексуальна активнiсть, зазвичай маскуе вiдсутнiсть потенцii в iнших сферах життя, тобто сексуальне задоволення не завжди говорить про повноту життя. «Психоаналiтики часто зустрiчають в своiй практицi пацiентiв, що втратили здатнiсть любити, але якi успiшно справляються з сексуальними функцiями. Сексуальне задоволення замiнюе iм любов, тому що сексуальна потенцiя – едине досягнення, в якому вони впевненi. iх нездатнiсть бути продуктивними у всiх iнших сферах життя i почуття незадоволення, що породжуеться разом з тим, компенсуються i маскуються iх сексуальною поведiнкою»[6]. Подiбна поведiнка спостерiгаеться серед студентiв, хоча потенцiальна здатнiсть в них бути продуктивними у всiх сферах життя дуже висока. Студентки часто шукають «захисту» в iнтенсивних сексуальних вiдносинах в силу вiдчуття власноi неадекватностi тим умовам, коли, можливо, вперше в життi iм доводиться важко працювати, конкурувати, активно мислити… Все це викликае фiзичний бiль [7]. Тобто тут можна говорити про залежнiсть дiвчини вiд чоловiка, що призводить до гальмування як ii, так i його розвитку, обмеження в становленнi особистостi. А першопричиною цих явищ е прийнятi в суспiльствi стереотипи. Чоловiкiв прагнуть виховувати сильними, мужнiми, незалежними, агресивними; а жiнок – скромними, слабкими, пасивними, нацiлюючи iх на пошуки чоловiка, який здатен ii захистити.

Протягом багатьох сторiч шлюб сприймали як щось непорушне. Розлучення дозволялися тiльки в дуже обмеженiй кiлькостi випадкiв, таких як невиконання взаемних шлюбних обов'язкiв. Бiльшiсть краiн рухаються в напрямку полегшення процедури розлучення. Ставлення до розлучення швидко змiнюеться. Навiть ще кiлька рокiв тому на розлучення дивилися з осудом. Батьки, що проживають в сiльськiй мiсцевостi мають тенденцiю бути бiльш консервативними, на вiдмiну вiд родин, що проживають у великих мiстах.

Пропорцiя розлучень не е прямим показником подружнiх негараздiв. «Розлучення – для людей прогресивних, це юридичне право оформити життеву невдачу» [8]. Є пари, якi розiйшлися, але офiцiйно не розлучилися. Або ж, люди, що невдало одружилися, але свято вiрять в шлюб. Або хочуть, щоб дiти мали родину, сiм’ю. Чим освiченiшою стае жiнка, тим вiрогiднiшим стае розлучення з чоловiком, «…ми живемо в епоху серiйних шлюбiв, коли багаторазовi шлюби i часта змiна партнерiв е нормою. Тобто вiдданiсть у вiдносинах перестае бути нормою» [9].

Бiльш толерантне ставлення до розлучень означае, що подружжя мае змогу покласти край стосункам, що не дають iм нiякоi радостi, не накликаючи на себе соцiального остракiзму. З iншого боку, розрив шлюбу майже завжди призводить до емоцiйного стресу i може створити фiнансовi труднощi. Розлучення це не тавро, а вибiр особистостi, а право вибору мае як чоловiк так i жiнка. Окрiм того, бажання вступати в шлюб як i можливiсть його розiрвати, – повинно сприйматися суспiльством однаково схвально. Але варто подивитися на проблему розлучення з iншого боку. Дедалi частiше розлучення негативно впливае на життя дiтей, завдаючи глибокого емоцiйного стресу i невиправних травм дитячiй психiцi.

Деякi дiти розлучених батькiв успiшно навчаються у школi й не виявляють жодних ознак меншовартостi. І навпаки, багато дiтей, чиi батьки залишаються разом, мають нещасливе дитинство, погано навчаються в школi й не мають успiху в своему трудовому життi. Вирiшальне значення мае не так присутнiсть чи вiдсутнiсть батькiв у життi дитини, як стиль i змiст iхнього батькiвства. Дiти досягають найбiльших успiхiв там, де iх люблять, i у тих випадках коли батьки впливають на них своiм авторитетом, а не зловживають авторитарною владою, i коли вони чутливi до iх потреб. Розлучення, звичайно, може ускладнити здiйснення в родинi такого стилю виховання; але постiйний розлад мiж батьками, якi залишаються разом, може також мати дуже шкiдливi наслiдки для дiтей.

З 1 сiчня 2008 року набрав чинностi новий сiмейний кодекс Украiни, який бiльш вiдповiдае реалiям i потребам нашого часу, бо мiстить в собi демократичнi засади. Право на материнство набувае нового характеру, а саме: причиною для розлучення може бути небажання чи неспроможнiсть чоловiка мати дiтей. Варто згадати i про громадянський шлюб, як заохочення державою до узаконення сiмейних стосункiв. Спiвжиття чоловiка i жiнки, що мають сексуальнi стосунки, але не одружуються досить поширене в украiнському суспiльствi. Це явище поширене як серед студентського населення, так серед людей старшого поколiння, що досягли певних успiхiв у кар'ерi i мають можливiсть матерiального забезпечення. Позитивне ставлення до такого виду шлюбу вбачаеться в експериментi, що може дати хорошi результати для прийняття рiшення i надалi бути разом з подальшим офiцiйним рееструванням.

Сьогоднi серед молодi спостерiгаеться тенденцiя вступати в шлюб в середньому вiд 25 до ЗО рокiв, що говорить про бажання власноi самореалiзацii як чоловiка так i жiнки, i залишаеться зовсiм невеликий вiдсоток людей, якi зовсiм не бажають одружуватися, з одного боку вони мають можливiсть зробити блискучу кар'еру, сконцентрувавшись лише на роботi, а з iншого – страждають вiд самотностi та iзольованостi. Збiльшуеться кiлькiсть повторних шлюбiв, що свiдчить про вiру в шлюб. Люди, якi вже були розлученi, можуть ставити до шлюбу бiльшi вимоги, анiж тi, хто одружився вперше. Цiлком можливо, що повторнi шлюби можуть бути бiльш успiшними, оскiльки укладенi вони з урахуванням досвiду з попереднього шлюбу, та усвiдомленням необхiдностi створити сiмейний затишок та душевний притулок. Люди, якi беруть шлюб удруге у вiцi вiд тридцяти до сорока, мають вже дiтей, i тут може виникнути проблема з вiтчимом чи мачухою. Оскiльки бiльшiсть нерiдних дiтей з’еднанi в одну родину, то ймовiрнiсть сутичок через певнi непорозумiння (рiзнi сiмейнi звичаi) досить висока.

Але разом з тим неповнi сiм'i стають дедалi бiльш поширеним явищем. Переважна бiльшiсть – це родина з матiр'ю, оскiльки пiсля розлучення право опiки над дiтьми надаеться, як правило, матерi. Багато самотнiх матерiв (i батькiв), незалежно вiд того, були вони чи не були одруженi, досi не тiльки потерпають вiд економiчноi нестабiльностi, а й накликають на себе суспiльний осуд. Однак такi давнiшi й бiльш осудливi термiни, як «покинутi жiнки», «безбатченки» та «розбитi сiм'i», мають тенденцiю поступово виходити з ужитку.

Упродовж останнього десятилiття в Украiнi активiзувалась тендерна думка й дiяльнiсть, спрямована на тендернi перетворення. Входження тендеру в Украiнi не проходить легко, без суперечностей (одна iз проблем просування тендеру недостатне фiнансування). Тендер – це соцiально сконструйоване визначення взаемовiдносин мiж статями. Ця конструкцiя включае в себе нерiвнi владнi вiдносини, передбачаючи чоловiче домiнування i жiноче пiдкорення в бiльшостi сфер життя. Чоловiки, а також ролi, функцii, цiнностi, що вiдповiдають iх способу життя, оцiнюються в бiльшостi випадкiв вище, чим жiнки i все, що асоцiюеться з ними. Чоловiчi норми визнаються як норми суспiльства в цiлому, що вiдображаеться в полiтичних курсах i структурах. Полiтичнi курси i суспiльнi структури часто несвiдомо вiдтворюють тендерну нерiвнiсть.

Принцип домiнування чоловiчого над жiночим в украiнськiй сiм’i е досить поширеним явищем, що подекуди носить формальний характер. Як правило, панiвне, владне становище чоловiка в сiм'i (в суспiльствi) зумовлене наявнiстю матерiальних ресурсiв, тому сiм’я е яскравою демонстрацiею тендерноi нерiвностi.

ООН висувае проблему тендерноi рiвностi в якостi одного з прiоритетiв своеi дiяльностi. Сучасна свiтова тенденцiя полягае у запровадженнi тендерного аналiзу. «Тендерний аналiз – направлення аналiтичноi дiяльностi, що засноване на теоретичних пiдходах i категорiях тендерних дослiджень. Соцiальне i культурне конструювання тендеру, тендерна нерiвнiсть, тендернi розрiзнення, тендерний характер влади; тендер i суспiльний розвиток, соцiальнi змiни. Аналiз будуеться на виокремленнi двох основних тендерних труп – чоловiкiв i жiнок. Для бiльш детального аналiзу видiляються i iншi категорii – рiвень освiти, вiк, зайнятiсть. При використаннi цих пiдходiв до аналiзу суспiльства, використовуються рiзнi аспекти аналiзу: дослiдження iерархii i цiнностей чоловiка i жiнки, доступу до рiзного роду ресурсiв (матерiальним, грошовим, iнформацiйним, iнтелектуальним), соцiальних статусiв i заохочень (розподiл працi, посади, зарплати чоловiка i жiнки), можливостi участi у суспiльному життi (полiтичному, економiчному, культурному, соцiальному)» [10].

Вiдмiнностi в поведiнцi чоловiкiв та жiнок формуються головним чином через соцiальне вивчення жiночоi та чоловiчоi iдентичностi, фемiнностi та маскулiнностi. Нерiвнiсть в сiмi зумовлена бiльшою владою чоловiка, що склалося i утвердилося iсторично. Проте одна з найважливiших особливостей сiмi на Украiнi – бiльш демократичний ii характер, а отже й вiльнiше, рiвноправнiше родинне становище украiнськоi жiнки. І це iсторично пiдтверджений факт. «Вiд давнiх-давен всi люди, котрi пильно придивлялися до життя руського народу, признавали, що русини обходяться з своiми жiнками далеко лагiднiше, далеко гуманнiше i свобiднiше, анiж iх сусiди. Свобiдна воля женщини находить тут далеко бiльше пошанування…, в родинi жiнка займае дуже поважне i почесне становище, ба навiть веде свое окреме (жiноче, домашне) хазяйство побiч мужичого, до котрого мужик рiдко коли мiшаеться» [11]. Окрiм того, згiдно «жiночого права» (частина «звичаевого права»), жiнка мала особисте майно, що складалося з приданого, включало земельний надiл i успадковувалося по жiночiй лiнii.

Змiни в суспiльствi неминуче тягнуть за собою змiни в сiмi, оскiльки вона залишаеться однiею з головних соцiальних iнституцiй. Украiнська сiм'я зазнала значних змiн у ходi iсторii, i форма сiмi продовжуе пристосовуватися до мiнливих обставин сьогодення. Однак мало що свiдчить про те, що сiм'я занепадае чи вiдмирае. Шлюб залишаеться досить популярним явищем. «Вiсiм iз десяти украiнцiв вступають в законний шлюб i найбiльшою цiннiстю у своему життi вважають сiм'ю, хочугь мати двох, подекуди трьох дiтей» [12].

«Нам слiд спробувати примирити iндивiдуальнi свободи, якi бiльшiсть iз нас навчилися цiнувати у своему особистому життi, з потребою формувати стабiльнi й тривалi взаемини з iншими людьми»[13]. Украiнський шлюб будуеться на iдеi романтичного кохання та украiнськоi традицii. Вважаеться, що подружжя повинна об'еднувати взаемна любов, яка спираеться на особисту привабливiсть та сумiснiсть характерiв.

Поширена як неолокальна (новостворене подружжя перебираеться жити в нове помешкання окремо вiд iхнiх батькiв), так i матрилокальна (молодята поселяються поблизу вiд батькiв нареченоi) та патрилокальна модель проживання. Хоча в силу соцiальних та економiчних чинникiв цi моделi не е вичерпними для украiнськоi сiм'i (проживання кiлькох сiмей не пов'язаних кровними стосунками в однiй оселi). Бiльш забезпеченим сiм'ям притаманна неолокальна модель проживання, а соцiально незабезпеченим – iншi моделi проживання.

Украiнськi сiм'i органiзовують своi домашнi обов'язки по-рiзному. Контраст мiж звичайною сiм'ею (дружина як домогосподарка i чоловiк «годувальник») i так званою сiм'ею подвiйноi кар'ери або сiм'ею самотнього батька чи матерi, якi мають на своему утриманнi дiтей, iлюструе це розмаiття. Варiацii в сiмейному досвiдi протягом життевого шляху – цiлком закономiрнi. Так, чоловiк чи жiнка може походити з сiм’i, де батьки завжди жили разом, а вiн чи вона можуть одружитися чи вийти замiж, а потiм вирiшити розлучитися. І це може бути свiдченням бiльш демократичного ставлення до шлюбу, проявом свободи вибору, любовi до обранця.

Нуклеарнiй сiм'i властиве послаблення родинних зв'язкiв. Але з iншого боку, як позитивний аспект таких вiдносин, в силу подолання протирiч i конфлiктiв мiж поколiннями, молода сiм’я повинна жити окремо вiд старшого поколiння. А проблема непорозумiнь мiж поколiннями не е новою. Так, вiдомий украiнський письменник-реапiст І. Нечуй-Левицький добре обiграв цю тему в соцiально-побутовiй повiстi-хронiцi «Кайдашева сiм'я», показавши поступове духовне вiдчуження, що виникло через постiйнi сварки та колотнечi. Сам автор так визначив тему повiстi: «Сiмейний побут украiнського народу з його великим потягом до особистоi незалежностi та самостiйностi сiм'i…» Нуклеарна сiм'я поширена переважно серед мiського населення, а розширена частiше зустрiчаеться на периферii, де традицiйнi звичаi родинного життя зберiгаються.

Отже, пiддавши аналiзу сучасну украiнську сiм'ю, виявивши i дослiдивши фактори, що найбiльш впливають на ii формування (видiляемо наступнi: демографiчна ситуацiя в Украiнi, освiта, рiвень доходу, вiк при вступi до шлюбу, статус в суспiльствi, iнтереси та рiд занять чоловiка та жiнки, установлення тендерних вiдносин), – пiдсумовуемо. Немае iдеально щасливих сiмей. Сучасна украiнська сiм'я – це група, об'еднана мiцними узами почуттiв, з характерним високим рiвнем приватностi домашнього життя, де головна увага придiляеться вихованню дiтей. Шлюбний зв'язок формуеться на основi персонального вибору, скрiпленого персональним потягом або романтичним коханням.

Унаслiдок зростання кiлькостi робочих мiсць, вiдокремлених вiд дому, родина стала бiльше прив'язаною до споживання, анiж до виробництва. В силу економiчних, соцiальних та полiтичних умов сiм'я змiнюе свою форму. З розвитком централiзованого врядування, зростанням мiст та необхiднiстю працювати поза сiмейним колом, все це спричиняе встановлення нових стосункiв в сiм'i. Цi змiни мають тенденцiю спричиняти в усьому свiтi рух до систем нуклеарноi сiм'i, розкладаючи розширенi сiмейнi формування та iншi види груп спорiдненостi.

«Щодо песимiстiв, якi вважають, що цивiлiзацiю можуть поглинути клони, бiсексуали, варвари чи хулiгани з передмiсть, – то iм можна нагадати, що всi цi види безладу не новi, навiть, якщо вони проявляються у небачений досi спосiб – i, головно, що вони не заважатимуть тому, що на сiм'i нинi дивляться як на едину певну цiннiсть, вiд якоi нiхто не хоче вiдмовлятися. Їi люблять, про неi мрiють, i ii бажають чоловiки, жiнки i дiти будь-якого вiку, будь-якоi сексуальноi орiентацii та будь-якого матерiального стану» [14]. Сiм'я залишаеться единим iнститутом, заснованим на роздiльних i чiтких ролях чоловiкiв i жiнок. Не дивлячись на значнi соцiальнi i економiчнi реформи, що змiнили наше повсякденне життя, старi тендернi ролi залишаються глибоко вкорiненими в наших культурних розмiрковуваннях.

Сiм'я може бути лише вiльним союзом особистостей з рiвними можливостями i правами. Сiм'я та шлюб залишаються стiйкими усталеними iнституцiями, хоча iм доводиться витримувати великi стреси й напруження. Шлюб лише тодi е мiцним, коли в ньому задовольняеться одна з соцiальних потреб людини – потреба в любовi, вiра в цiннiсть, значимiсть та неповторнiсть особистого «Я». Украiнська сiм'я не руйнуеться, а утворюе новi форми, тим самим адаптуючись до нових соцiальних та економiчних умов.

1.Фридан Б. Загадка женственности. – М., 1993. – С.298. 2. Гiденс Е. Соцiологiя. – K., 1999. – С.187. 3. ВРУ "Демографiчна криза в Украiнi. Причини i наслiдки". – K., 2006. – С.73. 4. Там само. – С.79. 5. Фридан Б. Загадка женственности. – М., 1993. – C.350. 6. Фрейд 3. О психоанализе. Лекции / 3. Фрейд: пер. В. Вульф. – Мн., 2003. – С.273. 7. Фридан Б. Загадка женственности. – М., 1993. – С.357. 8. Рудинеско Е. Розладнана сiм'я. – K., 2004. – C. 152. 9. Карстен fl., Ялом M. Американская пара: вигляд изнутри. – K., 2006. – С.295. 10. Гендерная интеграция: возможности и пределы социальных инноваций / Ред.-сост. Савинская О.Б., Кочкина Е.В., Федорова Л.Н. – СПб., 2004. – С.116. 11. Кравець О.М. Сiмейний побут i звичаi украiнського народу. – K., 1996. – С.5. 12. ВРУ "Демографiчна криза в Украiнi. Причини i наслiдки”. – K., 2006. – С.86. 13. Гiденс Е. Соцiологiя. – K., 1999. – С.206. 14. Рудинеско Е. Розладнана сiм'я. – K., 2004. – С.224.

УДК: 330.342.146

Оцiнка соцiально-економiчних наслiдкiв трансформацii украiнськоi сiм’i

Л.Т. Шевчук, О. В. Повстин

Сiм’я – первинна ланка суспiльства. Вiд ii стiйкостi, економiчноi стабiльностi, особливостей розвитку залежить соцiально-економiчне зростання краiни та ii регiонiв. Останнiм часом процес формування, становлення та розвитку сучасноi украiнськоi сiм’i вiдбуваеться у складних полiтичних i суперечливих соцiально-економiчних умовах, пiд впливом яких спостерiгаеться погiршення фiзичного i психiчного стану здоров’я людей, зростання агресивностi, поглиблення нездатностi розв’язувати проблеми i конфлiкти, що виникають на iх життевому шляху. Цi проблеми зумовлюють втрату сiм’ею здатностi виконувати життево необхiднi функцii., що дозволило говорити про трансформацiю сiм’i, найважливiшими ознаками якоi е високий рiвень незадоволеностi подружнiм життям, дисфункцiйний розвиток взаемин у шлюбi, конфлiктнiсть, стiйка орiентацiя подружжя на розлучення та малодiтну сiм’ю, нездатнiсть досягти злагоди, зростання кiлькостi розлучень тощо. Оскiльки трансформацiя сiм’i зумовлюеться активiзацiею, насамперед, низки негативних ознак, що загрожуе безпецi суспiльства, то очевидно, що вивчення таких явищ е вкрай актуальним завданням сьогодення з метою розробки заходiв для полiпшення ситуацii. У зв’язку iз сказаним тема цiеi публiкацii, яка присвячена оцiнцi соцiально-економiчних наслiдкiв трансформацii украiнськоi сiм’i, е актуальною i своечасною.

Проблеми функцiонування та трансформацii сiм’i постiйно перебувають в центрi уваги вiдомих вчених, зокрема С. Пирожкова, Е. Лiбановоi, У. Садовоi, Л. Семiв та iн. Дослiдженню функцiонування сiм’i в перiод кризи та трансформацii суспiльства присвяченi публiкацii Н. Гапон, М. Дубняк, Т. Гайналь, І. Горшковоi, І. Шуригiна, Є. Ачiльдiева, Н. Арiстова та iн. Активно дослiджувалися i соцiально-економiчнi наслiдки трансформацii украiнськоi сiм’i. Так, вивченням конструкту культурацii та iнкультурацii займалися М. Беннет, Дж. Беррi, Р. Брiслiн, С. Бочнер, Д. Мацумото, М. Мiд, Н. Хрустальова, Л. Шайгерова та iн. Разом з тим, важливо здiйснити поглибленi дослiдження соцiально-економiчних наслiдкiв трансформацii украiнськоi сiм’i, якi сформувалися в перiод останньоi фiнансово-економiчноi кризи, оскiльки вiд результатiв таких дослiджень залежатиме можливе виникнення нових подiбних проблем i iх попередження в найближчiй перспективi.

Упродовж столiть у самосвiдомостi украiнського народу формувалися основоположнi вартостi украiнськоi родини: духовнiсть, злагода, добробут, батькiвство-материнство, патрiотизм. Але пiсля встановлення радянського режиму, з 20-х рр. XX ст. почалася активна трансформацiя украiнськоi сiм’i, негативними наслiдками якоi стали деформацiя iнституту сiм’i, викорiнення украiнських родинних традицiй, формування грунту для сексуальноi збоченостi. Останнi швидко поширилися завдяки тому, що мiсце теологiчного виховання зайняло виховання атеiстичне, яке супроводжувалося руйнуванням церков, викорiненням традицiйних релiгiйних сiмейних свят та запровадженням свят «радянського змiсту». Культивувалася родинна зрада, класова ненависть, доноси.

Повоеннi роки ознаменувалися новими хвилями репресiй, свавiллям, депортацiями родин, сiл, що зруйнувало економiчнi основи сiм’i. Трансформацiя сiм’i активiзувалася в результатi органiзованих голодоморiв, масових розстрiлiв «класових ворогiв» та державноi «конвееризацii виховання». Була органiзована мiграцiя молодi, яка стала потужним фактором формування психологii «перекотиполя» i ставлення до нього у суспiльствi як до нормального явища. В результатi зросло безпритульництво дiтей, яке спровокувало у наступних поколiнь вироблення суспiльноi байдужостi до дитячоi долi, до нехтування багатьох осiб батькiвськими обов’язками.

У часи «хрущовськоi вiдлиги» елементи традицiйноi культури украiнськоi родини збереглися подекуди у селах, а в мiстах вони населенням приховувалися, або ж iх практично не дотримувалися. Знищенню традицiйноi украiнськоi культури сприяла русифiкацiя населення: росiйська мова тими чи iншими способами запроваджувалася i утверджувалася у вищих навчальних закладах, театрах, музеях, на промислових пiдприемствах. Формувалася суспiльна думка, що розмовляти украiнською мовою – це виглядати вiдсталою, некультурною i меншвартiсною людиною.

Проте тотальна русифiкацiя не змогла знищити украiнську мову, яка й допомогла украiнськiй родинi передавати наступним поколiнням нацiональнi традицii та й зберегти iнститут сiм’i [6]. Однак iнтенсивне насаджування нових iдеологiчних культурних цiнностей нанесло непоправну шкоду моральному устрою украiнськоi сiм’i. Адже вiдбулися деформацiя та переорiентацiя сiмейних цiнностей, що вкрай негативно позначилося не тiльки на формуваннi i розвитку украiнськоi культури, ментальностi, установках щодо збереження украiнського генофонду, але й на соцiально-економiчному розвитку Украiни та ii регiонiв.

Пiсля здобуття Украiною незалежностi та вiдкриття кордонiв процеси деформацii та переорiентацii сiмейних цiнностей поглибилися. До насаджуваних «зверху» протягом десятилiть культурно-цiннiсних орiентацiй додалися тi, якi вбиралися iндивiдами добровiльно, через власний досвiд та особисте спостереження за сiмейним життям в европейських краiнах. Цей досвiд накопичувався i завдяки засобам масовоi iнформацii, в яких часто деформованi, викривленi та недолугi сiмейнi стосунки подавалися як досягнення сучасноi цивiлiзацii, закладаючи пiдвалини для подальшого розхитування устоiв украiнськоi родини та знищення ii основ. При цьому часто стверджувалося, що такий розвиток подiй е об’ективним, оскiльки вiн визначаеться подальшим поглибленням глобалiзацiйно-iнтеграцiйних процесiв.

Отже, як бачимо, важливим фактором i водночас неминучим соцiально-економiчним наслiдком трансформацii украiнськоi сiм’i у другiй половиннi XX ст. стала активна акультурацiя, зокрема iдеологiчна акультурацiя украiнських родин.

За визначенням, яке знаходимо в енциклопедii, акультурацiя (ассuturare – вiд лат. аd – до i сulturа – утворення, розвиток) – це процес взаемовпливу культур, сприйняття одним народом повнiстю чи частково культури iншого народу. Доведено, що акультурацiя може стати першим кроком на шляху до повноi асимiляцii [2].

В сучаснiй науковiй лiтературi акультурацiя – це не тiльки процес взаемовпливу культур, але також i результат цього впливу, що характеризуеться сприйняттям однiею з культур (частiше тiею, що менш розвинена, хоч можливим е i протилежний вплив) елементiв iншоi, а також виникненням нових культурних явищ [14].

Проблеми акультурацii опинилися в центрi уваги американських етнографiв у другiй половинi XIX ст. Термiн «акультурацiя» почав застосовувати американський етнограф У.Х. Хоумз наприкiнцi XIX ст. Згодом його використання поширилося, а сама дефiнiцiя «акультурацiя» стала багатозмiстовною. Так, Дж. Боас трактував акультурацiю як процес уподiбнювання однiеi культури з iншою культурою, а У.Дж. Макджi вважав, що акультурацiю слiд тлумачити як процес передачi елементiв однiеi культури iншiй.

Дослiдження акультурацii як процесу взаемовпливу культур, а також як результату цього впливу почалося в 20-30 рр. XX ст. у зв’язку з вивченням впливу «бiлоi» американськоi культури на iндiанцiв та чорних американцiв (М. Мiд, М. Уiлсон, А. Лессер, І. Шапера, Р. Лоуi, Л. Спайер, Р. Турнвальд, Б. Малиновський, М. Херсковiц, Р. Редфiлд та Р. Лiнтон). Результатом цих дослiджень, стало видiлення донорськоi та реципiентськоi групи в культурному контактi. ІІри цьому було встановлено, що реципiентна культура вiдбирае елементи культури в «культурному фокусi», адаптуючи, вiдкидаючи або синкретизуючи iх. На думку Р. Лiнтона, домiнуюча спiльнота примусовим шляхом спричинюе «прямi культурнi змiни» пiдлеглоi спiльноти, тодi як сама вiльно обирае напрям культурного розвитку [14].

Є й iншi тлумачення акультурацii. Зокрема ii трактують як:

– процес засвоення етносом, групою iндивiдiв, особистiстю, вихованою в однiй культурi, елементiв iншоi культури, субкультури, картини свiту, зокрема прецедентних феноменiв (текстiв, iмен, ситуацiй, стереотипiв мовного спiлкування тощо). Нова культура може повнiстю або частково прийматися або не прийматися [17];

– процес засвоення яким-небудь народом ряду форм i рис культури iншого народу в результатi iх тривалоi безпосередньоi взаемодii [5];

– прийняття домiнантноi культури як норми з виключенням початковоi культури, внаслiдок чого можливi культурний шок, культурне змiщення, мовнi бар’ери, правовi та iммiграцiйнi проблеми.[4];

– входження iндивiда в нову для нього культуру, що супроводжуеться змiною його цiннiсних орiентацiй, рольовоi поведiнки, соцiальних установок [18].

Дослiджуючи мiжкультурнi запозичення, вченi найчастiше розглядали iх у розрiзi таких груп:

1) елементи традицiйноi культури: мова, звичаi, iжа, оздоблення житла, архiтектура тощо;

2) характеристики способу життя;

3) «психологiчнi».

Безумовно, в Украiнi зараз бракуе нових дослiджень стiйкостi украiнськоi сiм’i, в яких би були використанi пiдходи, методи й методики, напрацьованi в iнших краiнах свiту. При цьому не можна вiдкидати те, що акультурацiя може формувати й позитивнi тенденцii розвитку свiтовоi культури. Як зазначаеться в науковiй лiтературi, у сучаснiй крос-культурнiй психологii акультурацiя вважаеться найбiльш доцiльним видом мiжкультурного контакту: з одного боку, наслiдком адаптацii до iноетнiчного середовища е збереження власноi етнiчноi культури групи, разом iз певним культурним «збiльшенням» за рахунок сприйняття елементiв iншоi культури; з iншого боку, iснуе рiвнозначна для обох груп основа, на якiй вiдбуваеться iхня iнтеграцiя в едине суспiльство [14].

Пiдсумовуючи, зазначимо, що в умовах сучасноi Украiнi пiд акультурацiею слiд розумiти вплив евро-американських соцiально-економiчних й культурно-сiмейних цiнностей на соцiально-економiчнi й культурно-сiмейнi цiнностi украiнськоi родини, в результатi чого вiдбуваеться втрата ii самобутностi, змiна сiмейних орiентирiв, поступове нiвелювання iнституту сiм’i, без якого неможливо забезпечити суспiльне здоров’я та державну стабiльнiсть.

Дж. Беррi подае розширений перелiк змiн, якi вiдбуваються в результатi акультурацii на груповому та особистiсному рiвнях. На груповому рiвнi – це фiзичнi змiни (нове мiсце проживання, iнший тип ведення господарства, пiдвищена густота населення, урбанiзацiя, пiдвищена атмосферна забрудненiсть тощо); бiологiчнi змiни (новi дiетичнi особливостi, незнайомi хвороби); полiтичнi змiни (недомiнуючi групи пiдпадають пiд контроль, втрачають свою автономiю); економiчнi змiни (втрачаються старi традицiйнi заняття, з’являються новi форми зайнятостi); культурнi змiни (мовнi, релiгiйнi, освiтнi, змiни в мiжгрупових та мiжособистiсних вiдносинах). На особистiсному рiвнi iснують два цiкавих феномени: по-перше, вiдбуваеться ряд психологiчних змiн (змiнюються старi погляди i ставлення до речей, з’являються новi прiоритети, змiнюються особистiсна та етнiчна iдентифiкацiя), по-друге, виявляються соцiальнi i психологiчнi проблеми [1].

Одним з основних стимулiв для подальшого поширення явища акультурацii е глобалiзацiя. Глобалiзацiйнi технологii презентують нову систему цiнностей, яка впливае на традицiйнi, духовно-моральнi засади життя людей. Збiльшуеться час та енергiя, якi затрачаються на використання нових iнформацiйних та телекомунiкацiйних технологiй, натомiсть ущiльнюеться сфера емоцiйного, духовного спiлкування мiж членами родини, що послаблюе сiмейнi узи та збiльшуе кiлькiсть конфлiктiв та непорозумiнь у сiм’i.

Найбiльшого поширення явище акультурацii зазнало в процесi активiзацii мiжнародноi мiграцii, масштаби якоi в незалежнiй Украiнi набули небаченних розмiрiв. Економiчнi труднощi перехiдного перiоду, безробiття та неповна зайнятiсть, низькi доходи трудящих, затримки з виплатою зарплатнi та пенсii примусили багатьох людей шукати заробiтку за кордоном.

Згiдно iз результатами загальнонацiонального соцiологiчного монiторингу, досвiд тимчасовоi трудовоi мiграцii за кордон набули члени 10,2% украiнських сiмей. Оскiльки в краiнi нараховуеться приблизно 15 млн. сiмей, це означае, що з метою заробiтку за кордон виiжджали принаймнi 1,5 млн. осiб. Мiнiстерство працi та соцiальноi полiтики Украiни зробило висновок, що загальнi обсяги трудовоi мiграцii з Украiни сягають близько 2 млн. осiб, а Уповноважена Верховноi Ради Украiни з прав людини Н. Карпачова назвала цифру – близько 7 млн. громадян. Якщо в серединi 90-х рокiв однозначно переважали кiлькаденнi виiзди, а бiльше мiсяця тривали не бiльше 20% поiздок, то на початку XXІ ст. найбiльш поширеними виявилися поiздки термiном вiд 1 до 6 мiсяцiв, на такий термiн виiжджали здебiльшого до Росii, Польщi, Нiмеччини, а кожна п’ята поiздка була спрямована переважно до Італii, Іспанii, Португалii та тривала в середньому 1,5-2 роки [9].

Якщо короткотривалi поiздки за кордон сприяють ознайомленню з культурою чужого народу, то тривалi поiздки з часом перетворюються в один з факторiв асимiляцii культур. У процесi адаптацii до нового середовища змiни iдентичностi, особливо етнокультурноi, вiдбуваються практично у всiх мiгрантiв, незалежно пiд причини мiграцii. Зважаючи на те, що 58% трудових мiгрантiв становлять одруженi, а загальна кiлькiсть домогосподарств, в яких проживали трудовi мiгранти, складала близько 1,2 млн. осiб, то першi акультурацiйнi прояви починае вiдчувати на собi сiм’я. Змiни у сiм’i розпочинаються з побутового рiвня (наприклад, способу харчування) та закiнчуються переоцiнкою сiмейних вiдносин. Змiна цiннiсних орiентацiй щодо шлюбно-сiмейних вiдносин вiдбуваеться серед молодого поколiння, незважаючи на те, що сiм’я i надалi мае важливе значення. Так, значно вiдкладаеться вiк вступу до шлюбу, з’являються новi форми сiмейних вiдносин, заснованих на консенсуальних шлюбах, посилюеться регулювання кiлькостi та термiнiв народження дiтей в сiм’ях, поширюеться малодiтнiсть та однодiтнiсть.

Найперших змiн зазнае репродуктивнi функцiя сiм’i, на яку найбiльше впливають збiльшення кiлькостi розлучень та зменшення кiлькостi шлюбiв, на ii основi можна простежити усi негативнi ознаки змiни сiм’i. Починаючи з 1990 р. вiдбуваеться стрiмке збiльшення коефiцiента розлучуванностi та зменшення коефiцiента шлюбностi (рис.1).

Данi рис. 1 засвiдчують, що в 2009 р. рiвня 1990 р. по досягнув жоден показник. Це, безумовно, пов’язано не тiльки з несприятливою економiчною ситуацiею, але й iз змiною репродуктивних установок сiмей.

Станом на 1990 р. було зареестровано 482,8 тис. шлюбiв та 192,8 тис. розлучень, за пiдсумками 2006 р. – 355 тис. шлюбiв i 179,1 тис. розлучень вiдповiдно. Проте 2007 р. продемонстрував певнi змiни в тенденцii: 416,4 тис. шлюбiв, 178,4 тис. розлучень. Такий сплеск шлюбностi (понад 400 тис. уперше за 12 рокiв) можна пояснити стереотипними уявленнями, забобонами щодо успiшностi шлюбу, укладеного високосного року. Як свiдчення бачимо падiння шлюбностi у 2008-09 рр. до рiвня 2004-05 рр. та зниження рiвня розлучуванностi, яке дослiдники пов’язують iз економiчною кризою, що сприяе згуртуванню сiм’i для вирiшення спiльних проблем, а не ii роз’еднанню. До речi, високий показник розлучень мае мiсце не лише в Украiнi. Порiвняння кiлькостi розлучень в Украiнi, Росii, Польщi, Словаччинi та Бiлорусi дае змогу побачити, що на 100 осiб в Украiнi – 3,2 розлучень, в той час, як, наприклад, у Польщi – 1,5. Найгiршою е ситуацiя в Росii – 4,4 розлучення на 100 осiб [3].

Сiм’я в сiльськiй мiсцевостi завжди була середовищем пiдтримання шлюбних та родинних традицiй, тiсних сiмейних взаемодiй внаслiдок специфiчностi ведення домашнього господарства та побуту. За роки незалежностi саме сiльська сiм’я вiдчула на собi всю важкiсть кризових явищ, що знайшло вiдображення у зростаннi показникiв розлучуванностi у сiльськiй мiсцевостi в 1,6 разу за одночасного зниження показникiв шлюбностi в 1,5 разу.

У мiських поселеннях в останнi роки – навпаки, спостерiгаеться зниження показникiв розлучуваностi поряд iз деяким пiдвищенням коефiцiента шлюбностi, що окремi дослiдники пояснюють впливом економiчноi кризи, яка згуртовуе людей.

Негативним явищем е також те, що понад 50% розлучень припадають на вiк шлюбу вiд 1 до 9 рокiв. Адже це саме той перiод у сiм’i, коли народжуються дiти, якi потребують уваги i пiклування обох батькiв, особливо у першi роки життя. Ця ситуацiя спричинюе зниження народжуваностi у людей репродуктивного вiку та трансформацiю поглядiв пiдростаючого поколiння на шлюб та сiм’ю. Науковцями доведено, що дiти, якi виросли у неповнiй сiм’i, е бiльш емоцiйно нестабiльними, а несформованi рольовi вiдносини пiдвищують ризик розлучення в iхнiх майбутнiх сiм’ях. Лише 44% сiмей, що розпалися у 2008 p., не мали спiльних неповнолiтнiх дiтей, а у 56% подружжiв були дiти вiком до 18 рокiв.

Внаслiдок низки несприятливих соцiально-економiчних умов (економiчна криза i, як наслiдок, – падiння рiвня життя бiльшостi населення; невпевненiсть у майбутньому; змiщення календаря народжень у 80-х роках на бiльш раннiй перiод; змiни у структурi населення дiтородного вiку; погiршення здоров’я, у тому числi – репродуктивного, надсмертнiсть чоловiкiв) вiдбуваеться зменшення кiлькостi народжень (657,2 тис. немовлят 1990 p., 472,7 тис. 2007 р. й спостерiгаеться деяке зростання до 512,5 тис. ос. у 2009 р.) i зменшення розмiрiв сiм’i, звiдси старiння населення та його депопуляцiя (з огляду на переважання в Украiнi простих сiмей, поняття «домогосподарство» та «сiм’я» практично тотожнi, i для спрощеноi характеристики ситуацii вони будуть розглядатися нами як iдентичнi). В останнi десятирiччя спостерiгаеться зменшення середнього розмiру сiм’i вiд 3,5 осiб у 1959 р. до 2,6 осiб у 2009 р.

Велика частина однодiтних сiмей вказуе на нереалiзованi репродуктивнi орiентацii на дводiтнiсть. Лише 14-16 % сiмей хотiли б мати одну дитину. Двi третини сiмей хотiли б мати дводiтну сiм’ю за наявностi усiх необхiдних умов. Кожне п’яте подружжя (22%) дотримуеться думки, що у сiм’i повинно бути трое та бiльше дiтей. Установка на однодiтнiсть переважае серед подружнiх пар, якi ще не мають дiтей, i вона поступово послаблюеться в мiру переходу до одно- та дводiтних сiмей. Згiдно з опитуванням, бiльшiсть дводiтних сiмей хочуть мати саме двох дiтей, тобто вони реалiзували своi дiтороднi орiентацii. Натомiсть серед однодiтних сiмей лише 12% дотримуеться думки, що в сiм’i мае бути одна дитина, двi третини хотiли б мати двох дiтей, ще 20 % – трое та бiльше[11]. Меншу кiлькiсть дiтей можна розглядати як стратегiчний вибiр сучасноi сiм’i, яка прагне зберегти певний рiвень матерiального достатку i забезпечити дiтям кращу якiсть догляду, виховання, освiти.

Як i в iнших краiнах свiту (особливо европейських), для яких характернi високi показники розлучуваностi та поширене безшлюбне материнствi, в Украiнi спостерiгаеться стiйка тенденцiя до зростання частки неповних сiмей, кiлькiсть яких у 2009 р. становила 7,5%. В загальнiй кiлькостi неповних сiмей частка сiмей, в яких вiдсутня матiр, склала 5,2%; питома вага сiмей, в яких не було батька, становила 92,1%; частка домогосподарств, де вiдсутнi батьки, була на рiвнi 2,9%. За роки незалежностi суттево зросла частка позашлюбних дiтей. Якщо у 1991 р. кiлькiсть дiтей, народжених поза шлюбом, сягала .12%, то вже 2007 р. ця цифра сягнула 21,4%, а в Криму – 28%, на Прикарпаттi – 11%. Основна частка позашлюбних народжень припадае на жiнок 20-34 рокiв. Експерти прогнозують, що вже скоро кожна третя дитина в Украiнi може бути позашлюбною. При цьому, лише 32% украiнцiв негативно ставляться до матерiв-одиначок [8].

Стрiмке зростання позашлюбних народжень спостерiгаеться у бiльшостi европейських краiн з 80-х рр. минулого столiття. На початку XXI ст. у бiльшостi краiн Пiвденноi Європи частка позашлюбних народжень була близькою до 10%, у той же час у Данii, Францii, Великiй Британii, Фiнляндii – понад 40%, а в Болгарii, Естонii, Норвегii, Швецii – понад 50%. Британська дослiдницька компанiя Асnielson, провiвши опитування в 41 краiнi, дiйшла висновку, що в нинiшнiх умовах iнститут шлюбу проiснуе максимум до 2050 р.[8].

У сучаснiй Украiнi кожна п’ята дитина народжуеться у матерi, яка не перебувае в офiцiйно зареестрованому шлюбi. До основних чинникiв, що. сприяють народженню дитини поза сiм’ею, дослiдники вiдносять: юридично не оформленний шлюб, який з певноi причини не рееструеться; незареестрованний шлюб, який розпався до народження дитини; народження жiнкою дитини «для себе»; розлучення або овдовiння жiнки, яка очiкуе дитину; небажана вагiтнiсть, яка не була перервана з певноi причини [12].

Рiзке зростання частки позашлюбних дiтей стало наслiдком збiльшення кiлькостi консесуальних шлюбiв. Найбiльшого поширення такi шлюби одержали у чоловiкiв у вiцi до 20 рокiв, а в жiнок – у вiцi до 18 рокiв [20]. Поширенiсть таких шлюбiв серед молодi свiдчить про змiни матримонiальноi поведiнки молодi та вказуе на поширення нових традицiй «пробних» шлюбiв.

Вiдбуваеться збiльшення кiлькостi одиноких людей. За мiжпереписний перiод (1989-2001 рр.) значно зросла частка домогосподарств, що складаються з однiеi особи (на 150%), i становила у 2008 р. 23,7%. Дослiдники пов’язують це iз значним пiдвищенням показникiв смертностi та розлучуванностi [15].

Гостро постае проблема неповнолiтнiх одинакiв, тобто сирiтства, в тому числi соцiального, що е одним з деструктивних проявiв функцiонування сiм’i. Джерелами поповнення соцiального сирiтства стають мiграцiя, розлучення, засудження батькiв, позбавлення iх батькiвських прав, стихiйнi лиха, аварii та катастрофи на виробництвi i транспортi, передчасна смерть батькiв, рiзке зростання кiлькостi вiдмов матерiв вiд утримання i виховання своiх дiтей. Поза сiм’ею i державною дитячою установою неповнолiтня людина часто опиняеться на вулицi [7].

Ще складнiшою сiмейною проблемою, яка переростае у соцiальну, е виховання дiтей мiгрантiв, залишених в Украiнi, особливо у випадках тривалоi вiдсутностi обох батькiв [9]. Вiдсутнiсть батькiвськоi сiм’i нiвелюе уявлення молодих людей про сiмейнi ролi та ускладнюе в майбутньому створення та повноцiнне функцiонування власноi сiм’i.

Сiм’я е основним iнститутом, що визначае демографiчний та соцiально-економiчний розвиток держави. Але в украiнському суспiльствi вiдбуваеться змiна цiннiсних орiентацiй на шлюб та сiм’ю, стiйке переважання малодiтностi неоднозначне розумiння сiмейних ролей та обов’язкiв членами подружжя, вiдсутнiсть орiентацiй на здоровий спосiб життя, що пiдкрiплюються важким економiчним становищем бiльшоi частини украiнських родин та високою мiграцiйною активнiстю, сприяють поширенню кризових явищ на все суспiльство, що загрожуе здоровому iснуванню нацii та повноцiнному вiдтворенню поколiнь. Враховуючи те, що в Стратегii демографiчного розвитку Украiни на 2006 – 2015 рр. вiдводиться основна роль у забезпеченнi стабiльностi державного розвитку через вiдновлення сiмейних цiнностей, забезпечення морального здоров’я сiм’i, виховання свiдомого батькiвства та запобiгання соцiального сирiтства; збереження традицiй середньодiтностi там, де вони ще iснують, та формування настанов на дводiтну родину; формування украiнськоi нацiональноi iдеi, гордостi за украiнську державу, що протидiятиме емiграцiйним настановам[16], важливо передбачити видiлення й освоення державних коштiв на змiцнення украiнськоi сiм’i, зокрема на посилення економiчних основ кожноi родини, будiвництво житла, полiпшення виховного процесу в школах i за iх меясами. Практичне впровадження зазначених заходiв е дуже важливим в свiтлi кризових процесiв, що вiдбуваються у сiм’ях. Тому завданням не тiльки держави, але й доброчинних органiзацiй, найрiзноманiтнiших iнституцiй е запровадження дiевих заходiв для пом’якшення кризових тенденцiй в сiмейних органiзмах, що мае стати запорукою соцiально-економiчного та суспiльно-полiтичного розвитку краiни.

Список використаних джерел

1. Бурбело О. Р. Соцiальна адаптацiя iммiгрантiв в iноетнiчному середовищi поняття та сутнiсть [Електронний ресурс] / О. Р. Бурбело.

2. Вiльна енциклопедiя Вiкiпедiя. [Електронний ресурс]. Гайналь T. Критерii амбiвалентностi кризи сучасноi сiм’i. [Електронний ресурс] / Т. Гайналь.

3. Данi з веб-сторiнки. [Електронний ресурс].

4. Енциклопедiя «Словопедiя». [Електронний ресурс].

5. Йовенко Л.І. Стан украiнськоi родини i родинного виховання у XX столiттi.

6. Козубовська І. Аналiз деяких соцiальних проблем сiм’i [Електронний ресурс].

7. Копистинська І. Украiнська сiм’я з европейським обличчям. [Електронний ресурс].