Сергей Васильевич Сингалевич "Яблоко. Практическая философия"

Украiнськi виробничi пiдприемства далекi вiд маркетингу, часто-густо вовтузяться на межi виживання, проiдаючи залишки основних фондiв. І фактично вiдiрванi вiд сучасних ринкових проблем та досi не оправилися вiд навали iмпортних товарiв.

Не всi пророцтва корифеiв маркетингу вiдповiдають дiйсностi.

Украiнськi ринковi партнери знаходяться у станi самоiзоляцii. Нiхто не наважиться взяти на себе участь у створеннi справжньоi компанii по розробцi i впровадженню нових товарiв на iснуючих пiдприемствах iз залученням iнвестицiйних капiталовкладень.

Дуже низький рiвень iнновацiйноi дiяльностi на пiдприемствах. Знецiнено iнтелектуальну працю, нема фахiвцiв для чiткого вiдсiювання невдалих рiшень та пошуку привабливих iнновацiйних.

В керiвництвi вiтчизняних пiдприемств мало пiдготовлених топ-менеджерiв, здатних на засадах традицiйного маркетингу згуртувати та скоординувати роботу пiдроздiлiв i служб.

Ринкова етика досi ще не увiйшла в службову дiяльнiсть як рядових фахiвцiв, так i керiвництва.

Шлях вперед не в «латеральному» маркетингу чи «латеральному» мисленнi, а в фiлософському осмисленнi довколишнього середовища, широкiй iнновацii i залученнi капiталовкладень.

Чи довго ще украiнцi будуть «дослiдними кроликами»?

Украiна вiдзначила 10-рiчча «незалежностi». Що сталося з нею? В Украiнi беззастережно хазяйнують Свiтовий банк i МВФ, на кожному кроцi ростуть новi iнститути, що готують маркетологiв. Нас готують до ринку. Понад десять рокiв я працюю в службi маркетингу на державному пiдприемствi по випуску радiоапаратури. Неодноразово стикався зi щойно вирощеними «спецiалiстами» з маркетингу, iх викладачами. Що знають вони? Вмiють рахувати прибуток i рекламувати. І знають головний постулат винайденоi на Заходi «науки» – маркетинг: «покупця треба так зацiкавити моiм товаром, щоб вiн думав, що саме цей товар йому потрiбен, що без нього вiн жити не може». Товаром же в ринку е все: продукцiя сiльгоспвиробника i промисловця, любов, душа i навiть матiр (i земля). Прилавки нашi заваленi рiзною радiоапаратурою. На кожному кроцi закликають до поширеного у всьому свiтi «ефiрного радiомовлення». Інтернет сповiщае про пiдготовку до новiтнього свiтового досягнення – цифрового радiомовлення на довгих, середнiх i коротких хвилях, що дасть якiсть звуковiдтворення на рiвнi сучасних УКХ радiоприймачiв. Не думайте, що цифрове задоволення Вам обiйдеться дешево. Захiд любить грошi. Та в серединi 80-х рокiв в СРСР на сторiнках «Радiо» з’явилися першi публiкацii по синхронному детектуванню при радiоприйомi на середнiх хвилях i в проводовому (найдешевшому по затратах) радiомовленнi з високою якiстю прийому. Про нього замовчують, використавши iдею для цифрового. В цьому ефективнiсть власника на новiтнi технологii i засоби виробництва, на iнформацiю i прибуток. В цьому iдеологiя «вiльного» (вiд совiстi) Заходу. Цю iдеологiю нам нав’язують…

До Великого Жовтня 1917 року в свiтi панувала i правила iдеалiстична буржуазна iдеологiя. Та вiра в краще майбутне дала свiту iнший погляд на iсторiю. Створення першоi в свiтi держави трудящих започаткувало переможний поступ новоi матерiалiстичноi пролетарськоi iдеологii, що дав надзвичайно високий iмпульс в свiтовому русi вперед, до комунiзму. За роки Радянськоi влади було збудовано матерiальну базу i, головне – виховано людину матерiалiста, людину комунiзму. З усвiдомленням цього розпочата Перебудова, сенс якоi – здолати протистояння в суспiльствi, нав’язане боротьбою iдеологiй. Ця боротьба йде й досi, пiсля «холодноi вiйни», в ефiрi i на сторiнках газет, в магазинах i на базарi, в сiм’i i в душах кожного. Та дух матерiалiста не зламати! Вiра в свiтле майбутне людства, в комунiзм, в рай для людини працi переможе.

Сiмдесятирiчний переможний крок матерiалiста дав свiту велике Знання, хоч i не всi новiтнi досягнення радянських вчених i науковцiв вiдомо широкому загалу в силу iх стратегiчноi значущостi. Усвiдомлення краю протистояння, межi самознищення спонукало до Перебудови. Нетвердiсть вiри в Комунiзм тягне нас в забуте минуле. З 80-х рокiв минулого столiття свiт стоiть, топчеться на порозi комунiзму, чекае доки ми, украiнцi, дiйдемо примирення мiж заходом i сходом у власнiй «незалежнiй» державi. Доки ще нам «на власнiй шкiрi» проводити дослiди власноi зневiри в омрiянi iдеали добра i справедливостi?

Суттю руху вперед до кращого е еднiсть i боротьба протилежностей. В нiй вищий сенс «боготворiння». Роман минулих цивiлiзацiй «Про бога Ісуса» вiдзначив свое двохтисячолiття. Боязливiсть невiдомого як страх перед укусом змiя збудоване релiгiею в образi Зла. Вiковою iсторiею доведено, що добро перемагае зло. Істинна доброта – ознака людини працi, людини творця. Вона в ii душi. Не розумiючи поняття «душа» люди знову потяглися до Бога, до його проповiдникiв, до церкви. За «вiдкупленням грiхiв» людина, що страждае, шукае розради. Душа ж – це гармонiя самосвiдомостi (усвiдомлення свого знання, морального облiку i iнтересiв, iдеалiв i мотивiв поведiнки, цiлiсноi оцiнки самого себе як чутливоi i мислячоi iстоти, як дiяча), або простiше – душа то е любов. Життя, рух синтезу i розмноження, для людини зiткане з випадковостей. Бiльшiсть не знае iх законiв. Кожний, з випадковостей, робить, в силу неусвiдомленоi необхiдностi, своi висновки, а на iх пiдставi виводить власнi закономiрностi своеi долi. Релiгiйна передначертанiсть з упованням на «милiсть божу» декому «допомагае». Та людина – мислитель, творець знаходить вiдраду в колi друзiв. А за iх вiдсутнiстю, на сьогоднi, iй не допоможе навiть Бог. Бо розрада коштуе дуже дорого. І несуть останне, пiд тягарем важкоi працi, необiзнанi, зневiренi до церкви… І дере греко-католицька церква, авангард католицизму на споконвiчнiй землi православних русинiв, «сiм шкур» з кожного пастиря. Католицизм – це «кожний виживае поодинцi». Що ж спiльного мiж унiею i православною церквою. Трактування Бога як святоi трiйцi, зрозумiти поняття якоi неможливо без усвiдомлення поняття «святий дух», сенс якого в звичайнiй бесiдi отця з сином, при якiй вiд старшого до молодшого передаються i погляд, i поведiнка, i мова в вустах. В той же час унiатськi священики стверджують, що Бог – то е деякий абсолют (незалежний, необмежений). Матерiя (безмежна множина любих властивостей, зв’язкiв, вiдносин i форм руху) ж як i Всесвiт безмежнi. Трактування ствердження «необмежений необмеженого» таке ж абсурдне, як i вислiв «бiлiший за бiле» чи «чорнiший за чорне». Якщо нема абсолютного, то нема й бога. Якщо ж вiн е, то це людина, може i в образi Ісуса, як твердять православнi, у крайньому разi не його, Ісуса, намiсник, а звичайний пастир, що вважае себе рабом божим. Та «все в свiтi вiдносне» як стверджуе загальна теорiя вiдносностi Великого Ейнштейна. Життя – це смерть (Ф.Енгельс) i не може бути вiчного життя. Народжуються i вмирають зiрки, народжуються i вмирають комахи, час життя так само вiдносний з розмiрами об’екту i умовами життя.

«Спочатку було слово»… Нi! Хтось мав його висловити, бо iдея i матерiя – едине цiле, iдея це теж матерiя.

Доленоснiсть Украiни, украiнськоi сiм’i працелюбних народiв, сiм’i освiчених батька i матерi, сiм’i жiнки i чоловiка, прагнучих щастя своiм дiтям обумовлена iсторiею, часом. Миролюбнiсть украiнця, що столiттями горбатив спину на чужого i свого пана, висвiтлена в творах видатних митцiв: Котляревського, Лесi Украiнки, Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Бориса Олiйника, вражае своею нацiональною гордiстю. Ця гордiсть – гордiсть революцiонера i борця, гордiсть трудiвника ще чекае всесвiтньоi слави перемоги над собою. Бо наше глибоке падiння, наша розруха, наше зубожiння – в нас самих, у втратi почуття гiдностi пiд навалою закордонного «хламу» на наших прилавках, пiд тягарем включеного «на всi оберти» механiзму задурювання захiдноi iдеологii. Наша повага до жiнки-матерi, жiнки-трудiвницi «раптом» померкла пiд навалою захiдноi моралi, захiдноi зневаги до «слабкоi статi». Раптом всiм захотiлося багатства, грошей i нiчого не робити, кинувши напризволяще жiнку-матiр iз своiми дiточками, вiдсторонивши ii вiд продуктивноi працi, вiд полiтики. Зупинено рух в подоланнi проблем сiм’i, почастiшали «бесiди» чоловiкiв iз чаркою, дедалi бiльше стае одиноких «сильних» жiнок, матерiв, виховательок, iнженерiв, науковцiв, красунь.

Нас тягнуть в Європу, в стан загарбникiв. Невже нас нiчого не навчила iсторiя народiв свiту. Однi жили за рахунок колонiй (Англiя, Францiя, Іспанiя i Португалiя), iншi гнобили сусiдiв (Австро-Угорщина, Польща, Нiмеччина), вiкiнги (скандинави) – грабували набiгами з-за моря i пiвнiчних лiсiв перших i других. Миром «помазанi» православ’ям русини йшли до iнших з миром. З миром йшов Суворов за Альпи, допомагаючи поневоленим братам-слов’янам Болгарам та Югославам. З миром прийшли радянськi слов’яни й в Афганiстан, та Америка нав’язала iм вiйну з маджохедами i талiбами. То чому ж нам не живеться з Братами й Сестрами i так кортить до «цивiлiзованих» експлуататорiв, якi навченi Великим Жовтнем i змушенi були «соцiалiзувати» своi суспiльства. З усвiдомленням власного «я», творячи для себе й iнших, ми разом здатнi дати свiту значно бiльше, нiж можемо в нього запозичити.

Наша доля не в ринку з його зубожiлою мораллю, мораллю здирництва й облуди, шахрайства i свавiлля приватного власника. Наш шлях iз соцiалiзмом кращого зразка, з оплатою за працею, iз цiлеспрямованим курсом на зменшення долi важкоi ручноi працi, з рiвноправ’ям мiж чоловiком i жiнкою, i саме за таким рiвноправ’ям, в едностi i боротьбi протилежностей, наше майбутне, прогрес i добробут суспiльства.

Ідеi комунiзму живi. Як би не опорочували iх захiднi «голоси», iм жити i перемагати. Вивчаючи потреби людства й задовольняючи iх найдешевшим шляхом (бо все генiальне – просте, а значить й дешеве), знiмемо ж скорiше шори гiпнозу вiд захiдного маркетингу й дизайну, творимо ж для себе й людства справжнi цiнностi добра i високих технологiй, в набуттi яких немала доля працi украiнських науковцiв й iнженерiв на теренах великого Союзу.

Може пора всiм оговтатися, матерiалiсту i православному об’еднатися проти чужеземноi навали, всiм миром взятися за вiдбудову набутого, зробивши висновки iз славнозвiсного «одобрямсу», укрiпитися в вiрi у справжне майбутне – соцiалiзм i комунiзм (рай на Землi для трудящих).

Особисте бачення економiчноi iнтеграцii Украiни та пропозицii щодо ii промисловоi полiтики

Персональний сервiс та вже майже забутi традицii:

Нав’язанi украiнським споживачам захiднi моральнi i економiчнi традицii передусiм пов’язанi з пропагандою захiдного взiрця сервiсу, заснованому на прихованiй експлуатацii споживача, при цьому вiн вважаеться абсолютно незграбним. Зовнi це обумовлено занадто широкою номенклатурою застосованих комплектуючих, в тому числi дрiбносерiйного виготовлення, для обумовлення зростання цiни сервiсних послуг, а також начебто кращою компактнiстю, зручнiстю, дизайном…

Традицiйно в Украiнi ремонт обладнання виконувався цеховими електриками, лабораторiями КВП та ЧПУ, широко розвиненою мережею електро- i радiомайстерень, чисельними ремонтними пiдприемствами.

Комунальнi служби, екологiя та техногеннi катастрофи:

Хоч за вiкном ХХІ столiття, та стандартами житлового будiвництва нас тягнуть у ХIX-те. Досi основним джерелом тепла i енергii е спалювання енергоносiiв. Переваги трансформацii мережноi напруги змiнного струму у житловому будiвництвi нiяк не узгоджуються iз значно вищим рiвнем небезпеки змiнного струму порiвняно iз постiйним та сучасним рiвнем розвитку силовоi електронiки, до того ж в Украiнi серед будiвельникiв майже нема фахiвцiв, знайомих з надто економiчними композитними електричними нагрiвачами, що використовувалися збройними силами СРСР. Існуючий в Украiнi монополiст у галузi утилiзацii вiдходiв – Державна корпорацiя „Укрекокомресурси” фактично не займаеться розвитком i впровадженням бiохiмiчних систем очистки каналiзацiйних викидiв.

Електронiка в Украiнi:

Чвари мiж урядовцями Украiни i Росii з приводу енергоносiiв затьмили декому очi з приводу вiдкритих на сьогоднi широких можливостей iнтеграцii мiж пiдприемствами електронiки, електротехнiки i радiотехнiки Украiни, Бiлорусi i Росii. Проте доцiльним в першу чергу – е розвиток складального виробництва приладiв з використанням елементiв силовоi електронiки не за захiдною схемою, а за власною з пiдбором вузькоi ланки „iдеальних ключiв” (маеться на увазi широке застосування у рiзних за призначенням приладах одних i тих же електронних приладiв). Доречним е – й широке нарощування виробництва сонячних батарей.

Примiський та мiський транспорт в Украiнi:

Такi привабливi i признанi багатьма пасажирами львiвськi тролейбуси, як i весь електротранспорт в Украiнi побудовано за схемою використання одного-двох тягових колекторних електродвигунiв, карданiв i силовоi електронiки виробництва Чехii чи Китаю, в той час як жодне пiдприемство Украiни досi не може iм запропонувати мотор-колеса на базi вентильного реактивного двигуна через iнформацiйну вiдiрванiсть Украiни вiд широкодоступних розробок у цiй галузi росiян i прагнення неодмiнного отримання дивiдендiв вiд власних розробок украiнських науковцiв, зациклених на конфiденцiйностi. От i снують по мiстах i селах маршрутки i таксi, руйнуючи екологiю Украiни жахливими викидними газами i ядовитими присадками вiд неправильноi утилiзацii закордонних моторних масел.

ПРОПОЗИЦІЇ:

Прийняття за основу у житловому будiвництвi концепцii „автономного будинку”повною вiдмовою вiд використання природного чи зрiдненого газу iз внутрiшньо-будинковою мережею пониженого постiйного струму з лiфтами на базi вентильних реактивних двигунiв i бiохiмiчними реакторами каналiзацii

Запровадження i нарощування виробництва в Украiнi батарей паливних елементiв та сонячних батарей

Запровадження i нарощування виробництва в Украiнi мотор-колiс, в першу чергу для мiських i примiських тролейбусiв

Широке делегування повноважень господарського управлiння державними пiдприемствами та ВАТ обласним державним адмiнiстрацiям з метою створення пiд iх егiдою прибуткових Соцiальних заводiв i пiдприемств, запровадження новоi Украiнськоi концепцii освiти через корпоративне об’еднання на пiдставах економiчноi доцiльностi пiдприемств рiзних форм власностi

Запровадження трирiвневоi системи оплати працi у всiх ланках виробництва i послуг.

Майбутне Укртелекому i промисловiсть Украiни

От i сталася приватизацiя Укртелекому та маркетинговий аналiз стану якостi послуг, що надае населенню така потужна структура, як ПАТ „Укртелеком” свiдчать про значнi проблеми керiвництва в галузi перспективного прогнозування розвитку пiдприемства. Існуючий стан викладання у вузах Украiни такоi нагальноi в ринкових умовах дисциплiни „маркетинг” приводить до того, що його сутнiсть зводиться до констатацii факту рiвня конкурентоспроможностi тоi чи iншоi iснуючоi послуги. В той же час, вiдсутнiсть у iснуючих маркетологiв Укртелекому знань про стан розвитку галузi електрозв’язку в СРСР, Украiнi i Росii, вiдiрванiсть вiд новiтнiх розробок Одеського НДІ радiомовлення, фактично поставили вiтчизняну радiопромисловiсть на колiна. Як i передбачалося, у радiоефiрi сьогоднi пануе FM-радiомовлення, де працюе iмпортне передавальне обладнання. Стабiльнiсть аудиторii трансляцiйного радiомовлення в контекстi пропагування розвитку украiнськоi мови i украiнськоi пiснi свiдчать про недбале ставлення в Украiнi як до ефiру, так i до украiнськоi слухацькоi аудиторii. Вiдiрванiсть Росii вiд единого на теренах СРСР Одеського НДІ радiомовлення змусили ii шукати свое мiсце у стандартi DRM цифрового радiомовлення. В той же час розробки iнституту в галузi радiоприйому iз синхронним детектуванням у трансляцiйному радiомовленнi та на середнiх i коротких хвилях кiнця 80-х рокiв минулого столiття вiдкривали широкi перспективи розширення мережi, випуску i нарощуванню виробництва сучасних багатофункцiональних i простих, нескладних для виробництва i дешевих для споживачiв, стереофонiчних «радiоточок». Приймачi радiомовлення синхронного детектування у своiй схемi мають мiнiмум намотувальних елементiв та для передачi i вiдтворення стереосигналу не потребують декодерiв, а через використання довгих лiнiй зв’язку – i антен. Проста методика трансляцii стерео сигналу застосуванням прямоi модуляцii бокових полос несучоi сигналу дозволяють створити парк новiтнiх стереоприймачiв на середнiх i коротких хвилях, як альтернативi DRM-стандарту, який занадто дорогий для пересiчного слухача. Тому, плануючи прибутки ПАТ «Укртелеком», в першу чергу мав би мислити не про грошi, а про споживача, про цiлi «украiнiзацii», шляхи здешевлення витрат на ii реалiзацiю i про вiдновлення вiтчизняноi радiопромисловостi. Можливо й держзамовленням.

Катя Старожук i iграшка вiд «Тiгер електронiкс» (чи потрiбна ювенальна юстицiя в краiнi, де народжене слово «кохання»)

СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО, ЧИ ЛІТЕРА?

Та попри все iм передувала людина, нова людина, створена еволюцiйним кроком розвитку людства минулоi доби. То чого варта Катерина, вiд освiти, що за роки Незалежностi звела у Турцi, на Львiвщинi, двоповерховий «чурак» iз бiлим бiде у туалетi, й iномаркою на подвiр’i, бо розжирiла вiд частих гостин по родичах, що оселилися у США, i яку розпирае гордiсть, що ii учнi – на Майданi. Бо вдаючи iз себе Катерину ІІ (Імператрицю Всiея РУСІ, нiмкеню, Екатерину Вторую), з легкiстю манiпулюючи СЛОВОМ, вже давно мала б навести лад у Державi, нiж мандрувати по свiтах, лежачи на пенсii, зароблену важкою працею вчительки, що вчила тому, у що не вiрила сама. Тому й учнi ii здобували освiту юристiв, медикiв та журналiстiв, оплачуванi на Заходi професii, але не потрiбнi в Украiнi. То ж добре, коли е чим торгувати на базарi чи мести на вулицi. То ж вибору нема: у гастарбайтери чи на Майдан, бо дух господаря-власника бiльш притаманний селянам Середньоi та Схiдноi Украiни, колгоспiв вже нема i майно iх розкрадене, а до самоорганiзацii у селянськi спiлки тутешне населення не схильне, адже великий «частокол» стоiть як мiж хатами, так i в душах. Бо мало хто, навiть серед комунiстiв, пам'ятае про три складовi напрямки побудови комунiзму, за програмою 22-го з'iзду, часiв Хрущова М.С.. А вiдтак й поспiшае вивести на «революцiйнiй хвилi» до владного олiмпу тих, кому «iдоли захiдного свiту», по серцю, ближче. Чи може дбати про людей той, чия професiя – мордобiй, та й ще з пристрастю, бо за це Америка платить великi грошi. Обливши брудом того, хто по молодостi, аби не видiлятися серед односельцiв, зривав з дiвчат хутровi шапки, ми дружньо виводимо вперед рейдерську команду «батькiвщини», що прагнула захопити цементний завод у Балаклавi, аби мати надприбуток, звiвши будинки «новiтнього села» (за так i не прийнятою упродовж п’яти рокiв Державною комплексною соцiально-економiчною програмою «Новiтне село – через децентралiзацiю трудових ресурсiв регiону») у лiченi днi, надати це житло кожнiй родинi у довiчний кредит, iз довiчним, за спадковiстю, вiдшкодуванням його вартостi. Це – в кращому випадку. І хоч варто думати лише про гарне, не виходить з голови дивний збiг. Левова частка майданiвцiв виросла попри залiзну дорогу, бо на залiзницi i платили бiльше, i одяг давали (робочий чи унiформу), i проiзд, на курорт, безкоштовний… Та щойно завершивши приватизацiю «Укртелекому», влада проголосила приватизацiю «Укрзалiзницi». Мало що двi третини працiвникiв Укрзалiзницi вже скорочено, з репродуктора електрички постiйно чути, що через збитковiсть примiських перевезень 30% зупинок поiзда буде ближчим часом скорочено: добре як поiзд буде зупинятися там хоч iнколи, але крокуючи по шпалах колiею пiвнiчноi ланки Одеськоi залiзницi, з бiллю у серцi спостерiгав покинутi колодязi й напiвзруйнованi станцiйнi споруди колишнiх полустанкiв. То й не дивно. Що i кого возить «Укрзалiзниця»? Адже 20 тоннi фури дорогами Украiни з Європи на Схiд йдуть мало не колонами. У зворотньому напрямку переважно порожняком. А залiзниця? Працюе сама на себе, чи на того, хто прийде пiсля «демократii» за «Батькiвщиною», а вiд так – розбудовуеться. Тож на Захiд пiв ночi один за одним йдуть товарняки по 60 вагонiв, переважно цистерни i вагони iз сипучими матерiалами. Де ранiше курсували нiчнi примiськi пасажирськi поiзди, тепер ходить лише денний, польського виробництва, рейковий автобус «PESA» (зроблений за тою ж схемою, що i «HYUNDAI», i ДЕЛ-02) до величезного сучасного млина на ст.. Павлиш, навпроти занедбаного порожнього комбiнату хлiбопродуктiв, що колись виготовляв корма для худоби. А далi – довгi кiлометри електрифiкованоi колii iз новими вiтками, попри якi по ночах, прямо з колiс, розвантажуеться зерно i розвозиться по занедбаних сховищах попри трасу, де нема паркана, тiльки нiчний сторож та собаки, i жодноi хати довкола. А назустрiч, на Схiд, тiльки но i йдуть самiсiнькi електровози, везуть додому поодиноких працiвникiв вузловоi станцii Користiвка, через яку у 10.30 та о 21.00 на шаленiй швидкостi проноситься дизель-електропоiзд «HUNDAY», i треба вiдiйти не менше як на 2 метри вiд платформи, щоб тебе не затягло попiд колеса поiзду. І де нiхто не бачить, як попри село iз низенькими хатками початку ХХ столiття, iз великим машинним подвiр’ям мiсцевого фермера-хлiбороба, йдуть перед свiтанком на пiвнiч один за одним швидкi пасажирськi поiзди. Тож не дивне, що дорослi хлопцi бавляться вдома у комп’ютернi мережевi iгри чи то гонки, а в позашкiльнiй освiтi фактично нема технiчних гурткiв, а на виробництвах чекають iнвесторiв, хоча вони вже десятилiття чекають вiд нас iнiцiативи, бо нiхто в Свiтi не проплачуе 20-ти тонний контейнер комплектуючих передоплатою, а щоб реалiзувати свою продукцiю при такiй кiлькостi комплектуючих (а iх мiльйон) потрiбне стратегiчне мислення, нестандартнi рiшення i винахiдництво, ось тiльки на Заходi нам у цьому нема помiчникiв. Адже свiтова кооперацiя спрямована на отримання надприбуткiв, а тому й не дивне, що першими кроками «новоi влади» було скасування «утилiзацiйного» податку та вихiд iз СНД, адже мало хто в Украiнi знае, яку силу у Свiтi вiдiграють юридичнi термiни iнтелектуального права, такi як «франшиза», «бренд» i т.п. І мало хто звернув увагу на претензiю Нiмеччини щодо слова «хлiб» у ЮНЕСКО, як суто нацiонального надбання. Адже достатньо iм «привласнити» цю назву, i як мiнiмум 90% вартостi хлiбобулочних виробiв ми змушенi будемо iм сплачувати за право навiть його виготовлення, за законами СОТ. А от щоб ще й iсти – то це велике питання. (Достатньо свiжих наочних прикладiв, щодо червоного хреста на машинi швидкоi допомоги чи то торгова вiйна за словосполучення «Советское шампанское»). І це при тому, що Украiна i Казахстан – найбiльшi свiтовi експортери зернових. Тож не дивно, що мешканцi вiддалених карпатських сiл, на кордонi iз Польщею i Закарпаттям, у захватi вiд закордонних речей, щиро пiдтримували Майдан, надоюючи вiд корови лишень 3 лiтри молока за добу, бо введенi в оману полiтиками при виборах, як то: «Президентом мае бути той, хто вiдчувае бiль людей». А Юля, пiсля спектаклю iз «хворобою», ставши на шпильки й скинувши ритуальну косу (хто ж у Європi пiдтримае «украiнку з косою» на пiдборах).

Чи не настав час ВІДКИНУТИ МАСКУ БЛЮЗНІРСТВА i нарештi ПОЧАТИ САМИМ СОБІ БУДУВАТИ МАЙБУТНЄ, адже початковий фундамент майбутнього в нас давно закладений, а з капiталiстичним експериментом треба закiнчувати, бо не тих «друзiв» нав’язують украiнцям Кличко, Тягнибок, Ляшко i Тимошенко. Всенародне оприлюднення проекту «Хутора комплексноi забудови» за концепцiею Новiтнього села завдяки братнiм украiнцям Криму i Кубанi, якi протягом столiття обороняли пiвденнi кордони величноi держави, створили умови для швидкого пiдйому з руiн наших сiл та селищ через поточне, конвеерне будiвництво хутiрських комплексiв, й оснащення iх тим, що зробимо самi для себе, тобто «на совiсть». Тож настала пора хоча б подивитися довкола, надихнутися пiклуванням про себе (звикши для себе, своiми руками, робити якiсно, багато з нас звикли цiнувати свое, як тiльки його в нас купили, бо так вабить нас iноземна пачка цигарок (де табак помiшано iз тютюном), як нема поруч того близькоi, спорiдненоi душi. «Давайте жити дружньо», як закликае вусатий герой мультика, хоча б у вагонi електрички чи дизель-поiзда. Хто ж крiм нас перетворить салони примiських вагонiв, що бiльш нагадують хлiв, у комфортабельнi поiзди, кращi за «PESA» i «HYUNDAI», на кшталт оспiваноi В.Івасюком i С.Ротару «Червоноi рути» – угорського дизельпоiзда Д1 випуску 1964 року, iз дубовими рiзними пакетами сидiнь iз обтягненими зеленою шкiрою пiдголовниками, чим салон скорiше нагадував зручнi купе, де за дружньою розмовою пролiтав час, й не вiдчувалась вiдстань, бо за бажанням можна було пройти у буфет переднього вагону, згадка про який збереглася на пiвденнiй гiлцi Одеськоi залiзницi, де курсуе синьо-жовта п’ятивагонна «Рута», виготовлена 1974 року. Чи не випадково, на пл. Утiшне, злiва пiдсiв колишнiй астрофiзик, i розмова пiшла про зiрки, типу Сонця. Тож, з’ясувалося, що така зiрка, «або схлопуеться, перетворюючись у чорну дiру, чи зриваеться з новою силою, збiльшуючись у розмiрах, що i е ознакою еволюцiйного поступу». Звiдси витiкае, що передумовою еволюцiйного стрибка вгору е позитивний розвиток людства в начертаному Творцем прагненнi руху до свiтла, теплу душi й гармонii, тобто до «комунiзму», як передумови позитивноi еволюцii особистостей, склад характеру й карта життевого шляху яких вiд народження визначенi рухом планет i свiтил галактики (див.. «Астрология наших дней»). А тому, нам у цьому русi не потрiбнi «полiтичнi поводирi», а потрiбна вiра у любов Божу, i бажання вiдчути власну силу здобути собi й iншим кращу долю. Достатньо правильно висловлюватися Державною Украiнською Мовою, хоча б у iнтимнiй розмовi люблячих сердець поеднанних коханням (див. аналогiчну статтю на форумi «Украiнськоi правди», електронноi газети, заснованоi Георгiем Гонгадзе).

З аналiзу причин збитковостi примiських перевезень в Украiнi, а це явище не мае нiчого спiльного iз свiтовою практикою, витiкае: достатньо возлюбити себе й сусiдiв, що поруч iз Вами у салонi поiзда, i Ви знайдете час, мiсце й можливостi докласти власних зусиль аби наступного разу ця ж поiздка була бiльш комфортна, а в салонi б панувала гармонiя душ. З такоi точки зору варто зазначити, що основними складовими збитковостi примiських перевезень iснуючими електропоiздами е:

1.– велика енергоемнiсть колекторних електродвигунiв постiйного струму при значних комутацiйних втратах, особливо при виникненнi дуговоi iскри мiж ламелями колектора;

– вiдсутнiсть рекуперацii електроенергii при гальмуваннi через використання гальмiвних резисторiв, за посередництво яких надлишок енергii просто розсiюеться у довколишне середовище;

– спосiб регулювання швидкостi зменшенням намагнiченостi якоря знижуе коефiцiент корисноi дii електродвигуна,

2.-нiхромовим ТЕН-вим обiгрiвачам салонiв вагонiв та мiсць загального користування притаманний низький коефiцiент теплопередачi, навiть при використаннi разом iз ними вентиляторiв;

– робота ТЕН-iв у дiапазонi високих значень температур (понад 400 град.С) супроводжуеться сухiстю повiтря, створюючи пасажирам певний дискомфорт, особливо iз малими дiточками; до того ж, характеризуеться низькою надiйнiстю, часто перегоряють i потребують систематичних замiн, що, в умовах iнфляцii, потребуе iще додаткових фiнансових резервiв;

3. вiдсутнiсть у вагонах вхiдних термiналiв, а у продажу – единих проiздних документiв (особливий облiковий тип квитка), через прагнення керiвництва i iх фiнансових установ до отримання готiвки, що перiодично створюе прецеденти виникнення конфлiктiв: як мiж контролерами i пасажирами, так i при облiку готiвки касами, з-за iснуючого унеможливлення достовiрного облiку.

А дизель-поiзди типу ДПЛ чи ДЕЛ, де привiд колiсних пар вагонних вiзкiв забезпечують асинхроннi двигуни електричноi трансмiсii, стандартнi технiчнi рiшення з використанням обiгрiвачiв iз ТЕН-ми, в умовах Карпат iз значними перепадами висот, а через це – низькими швидкостями на гiрських перегонах, нанiвець зводять як спроби опалити салон, так i дотриматися необхiдного графiка руху. От i стоять «мертвi» два дизель-поiзда ДЕЛ-02 на територii Одеського локомотивного депо, i у ДЕЛ-02, Коломийського депо, постiйно виходить з ладу електронний модуль (точнiше: однокомандний перетворювач частоти iз векторним способом регулювання, в якому хоч i нелiнiйна крива розгону-гальмування, та все ж мало чим вiдрiзняеться вiд способу iз жорсткою залежнiстю спiввiдношення напруги живлення електродвигунiв приводу до вихiдноi частоти. Де ж взяти необхiдний тягловий момент сили, коли в науковiй лiтературi чiтко прописано, що такий привiд (асинхронний) мае ефективне використання тiльки на великих швидкостях. До того ж вихiдна напруга генератора, iз дизельним приводом, при малих швидкостях теж мала, а обiгрiвнi ТЕН-и живляться саме вiд цього ж генератора. Який, поважаючий себе пасажир, сяде у такий поiзд, як тебе зустрiчають холодом. Всi цi проблеми вирiшуються одночасно, прийняттям для рухомого складу дизельпоiздiв та електропоiздiв i технiчних рухомих одиниць единого, безпечного, рiвня напруги, як для акумуляторних батарей (i генераторiв iх пiдзарядки), так i двигунiв приводу колiсних пар, що мають бути виконаннi у варiантi електромашини типу SRM, або, росiйською, за автором: «вентильний iндукторно-реактивний двигун». Наявнiсть у монографii ГНЦ РФ ЦНИИ «Электроприбор» грунтовних методик розрахунку такого двигуна дозволяе його виготовлення вже сьогоднi, i здiйснити технологiчний стрибок у галузi примiських перевезень вже цього року.

Вiдiрванiсть навчального процесу у професiйних коледжах i лiцеях вiд iснуючих проблем на залiзницi спотворюе всебiчнiсть пiдготовки фахiвцiв, не спонукае учнiвську i студентську молодь до активного пошуку розрiшення ключових проблемних питань. А наявнiсть, у зонi доступу пасажирами i персоналом ланцюгiв чи шаф з високовольтним обладнанням, вносить суттевi перепони на шляху залучення активноi молодi до творчого пошуку. Наявнiсть у автора Комплексноi соцiально-економiчноi програми «Новiтне село» конкретних пропозицiй потребуе конкретних дiй. В силу iснуючоi у Свiтi надприбуткiв економiчноi полiтики iз нав’язуванням споживачам, як i Украiнi, у формi допомоги МВФ, технiчних рiшень, сенс яких у технологiчно-розвиненних краiнах вже втратив актуальнiсть, i це вiдчуваеться прикладами проблем iз експлуатацiею поiздiв типу ДЕЛ-02 пропоную:

З метою унiфiкацii електрообладнання об’ектiв «хуторiв комплексноi забудови» за концепцiею Новiтнього села встановити для дизель-поiздiв, iх акумуляторного i тяглового обладнання, освiтлення, автоматики i опалення, а рiвно i для електропоiздiв мiжрегiонального сполучення рiвень напруги постiйного струму у 100 В, рiвень мiжфазноi напруги синхронних генераторiв, та в електромашинних перетворювачах напруги змiнного струму у 42 В.

На пiдставi такого рiшення реальнiстю постае заснування недержавного закладу позанавчальноi молодiжноi творчоi iнiцiативи, дiяльнiсть якого була б спрямована на вiдродження стандартiв якостi життя i комфортностi пасажирських i примiських перевезень, охоплюючи творчим натхненням й iншi галузi суспiльного життя.

Здiйснивши передачу у довгострокове користування державними пiдприемствами Патентiв на корисну модель № 36089, 40183, 79159 i «ноу-хау» з розрахунку, проектування й виготовлення вентильних iндукторно-реактивних двигунiв чи переробки асинхронних приводiв у вентильнi iз виготовленними з росiйських чи бiлоруських кристалiв шляхом зборки i тестування на ВАТ «Родон» чи ВАТ «Квазар-Іс» силових компонентiв i модулiв, разом iз використанням iнших вiтчизняних пасивних й реактивних компонентiв маемо забезпечити, пожертвою коштiв i зусиль, зведення храму Господнього пiд Мiсяцем.

Тож залишиться одне, аби Катя Старожук, яка у другому класi Ружичнянського НВК ЗОШ І-ІІІ ст. на заняттях гуртка радiоелектронiки, самотужки спаяла iмiтатор звуку вiд падiння металевоi кульки на бетон, прагнучи вiдродити до життя роботизовану СОВУ вiд «Тiгер Електронiкс», майбутнiй КОНСТРУКТОР, мала б у серцi свiтло справжнього КОХАННЯ, як першоджерела ЛЮБОВІ.

Євросоюз нам допоможе… (чого вартуе пiклування)

…другий день жалоби. «Майдан» бере на себе повноту влади. «Правий сектор» диктуе свою волю. Жага жити краще за рахунок батрацьких заробiткiв по свiтах в умовах панiвноi сили грошей за роки Незалежностi зупинила вiтчизнянi заводи. Дiтям нема де працювати. Керiвники пiдприемств не можуть забезпечити завантаження виробництва продукцiею, що мала б експортуватися, чим створено дефiцит робочих мiсць. Імпортна технiка не по кишенi фермеру, а колективнi господарства фактично знищенi за вказiвками европейських та американських радникiв…

І тут же з вуст активiстiв «майдану» чути: «Євросоюз допоможе нам модернiзувати енергозатратне комунальне господарство…». З вуст обкраденого населення чути шаблони на тему «енергоемностi вiтчизняного виробництва порiвняно iз европейськими» як начеб-то головноi складовоi «неконкурентоздатностi вiтчизняних товарiв». Дорожнеча квартир у мiстах зумовлена значною вартiстю проектно-вишукувальних робiт та будiвельноi технiки i обладнання. Адже диктатором цiни е прибуток.

То чи може диктатор пiклуватися про народ. В чому ж вина В.Януковича, якого «обирали» аби «турбувався» про людей. Свiтовi «вчителi» бiзнесу та «промоутери» через безлiч «тренiнгiв» всi цi роки нам нав’язують культ особистостi. Але завжди добробут одного затьмарював очi бiльшостi. І нинiшнiй «майдан» це пiдтверджуе. То може настав час виявити пiклування самих про себе поставивши на конвеер новiтне житлове хутiрське будiвництво на селi iз реконструкцiею транспортних засобiв для громадських перевезень. Якщо Ахметов i К. здатнi мати власний залiзничний товарний парк для експорту енергоносiiв за кордон, то чому б громадi не вiдновити чудовi угорськi «Рути» у виглядi електро-дизельпоiздiв! Ретельна розробка проекту потребуе значних наукових, творчих та комерцiйних зусиль, якi потребують оплати. Пiклування про себе, про своiх дiтей i онукiв, коли чужих дiтей нема, значно скорочуе витрати, необхiднi для кредитування. А такий пiдхiд дае можливiсть очiкування допомоги з боку держави, якщо в цьому виникне потреба. Та перш за все декiлька нотаток про допомогу Украiнi вiд Євросоюзу та США:

Лампа розжарювання, створена винахiдником Едiсоном два столiття тому, свiтить ще й досi (у музеi). Сполученi Штати нав’язали Євросоюзу (й Свiтовi) обмежений ii ресурс, тобто вона за технологiею мае перегорiти пiсля тисячi годин роботи. Тож не дивно що два французьких частотних перетворювача для iталiйських електродвигунiв нiмецьких вiдцентрових насосiв на очисних спорудах Івано-Франкiвського КП «Водоекотехпром» одночасно вийшли з ладу, щойно закiнчилася iхня шестилiтня гарантiя (вийшла з ладу одна японська мiкросхема, придбати яку дорожче, нiж закупити новi два Сименси, чи тi ж Шнайдери). Адже вирiб, що мае шестилiтню гарантiю, на час вiдмови вже знятий з виробництва, i його мiкросхеми – теж. Тож пiклування Євросоюзу про добробут украiнцiв виявиться звичайнiсiньким ярмом (чи то зашморгом): кредитний транш передбачае закупiвлю комплексу европейського обладнання, то ж погашення боргу постiйно вимагатиме його зростання i при цьому свiдомо демонтуються надiйнi новосибiрськi високовольтнi електродвигуни й велико-лукськi насоси, ресурс яких перевищуе 25 рокiв. То чи варта цього 30% економiя електроенергii та шалений рiст цiн на комунальнi послуги.

Новiтнi свiтовi досягнення у виглядi надяскравих свiтлодiодiв затьмарили очi вiтчизняним розробникам, що прагнуть вiдновлення промислового виробництва в Украiнi та створення нових робочих мiсць, вiддаючи ледь заробленi кошти малим пiдприемствам за розробку конструкторськоi документацii. І при цьому знову ступають на «тi ж граблi». Вiдомо, що для очей людини найкраще пiдходить джерело свiтла, спектр хвиль якого ближчий до сонячного (для читання друкованих книжок чи пiдручникiв). Користування дисплеями чи монiторами погiршуе зiр людини, особливо дитини. Холодне свiтло бiльш сприятливе для освiтлення робочого мiсця, побутових примiщень, сходiв. Таке свiтло дае люмiнесцентна лампа чи надяскравий свiтлодiод. Рiзниця начебто незначна: реалiзацiя продукцii на iмпортнiй елементнiй базi чи вiтчизнянiй. Мiнiатюризацiя акумуляторiв тут нi до чого. Гарнi акумулятори роблять у Луганську, не гiршi iмпортним безнакальнi лампи може робити Полтавський завод газорозрядних ламп. То може конструктор украiнський нарештi почне думати про споживачiв, про нас з Вами, нiж втягувати нас же в нову кабалу. Адже для активного продажу за кордон потрiбен сертифiкат походження: чи складовi власнi чи покупнi, чим заздалегiдь створюються проблеми патентування промислових взiрцiв, як передумови продажу.

Усталена практика самобудов на селi як правило виконуеться без проектiв, поступово: фунтамент i коробка хати, реконструкцiя чи добудова, газифiкацiя, колодязь, господарськi споруди i т.п. То ж не дивно, що 95% сiл не мають нi каналiзацii, нi водопроводу, при високiй трудомiсткостi присадибних господарств, а в рештi – нижчий рiвень життя. Проект, зроблений за окремим замовленням, сам по собi дорогий, та ще й нав’язуе замовнику, як правило, дорогi матерiали, технологii, обладнання. За грошi пiклування не бувае. За результатами глибокого аналiзу традицiй украiнцiв вiд заходу до сходу комунiстами Івано-Франкiвського осередку «забороненоi» КПУ розроблено ескiзний проект «Хутора комплексноi забудови» iз трьох 15-квартирних автономних будинкiв для комфортного проживання сiмей декiлькох поколiнь, що оснащенi i власним водопроводом, i гарячим водозабезпеченням, i теплом, освiтленням, лiфтами, зимнiм садом i оранжереею, коморами i виробничими майстернями, свiтлицями i класами для дитячоi творчостi, гаражем на 15 мiкроавтобусiв та 40 автомобiлiв, де не використовуеться природнiй газ, а лiнii електромережi передбачають використовувати як «гарячий» резерв. До комплексу входить автоматизована мiнiферма на 45-дiйних корiв та мiнi-завод про переробцi 1000 кг молока за добу у пастеризоване молоко, масло, сметану, сир м’який i твердий, кисломолочнi вироби для потреб мешканцiв хутора iз чисельнiстю до 700 чоловiк. Собiвартiсть квартири iз 12-ти кiмнат по 20 кв.м. з чотирма лоджiями, трьох ванних кiмнат iз туалетами, сауною, кухнею та холу iз секторами для спiльного вiдпочинку чи спортивних iгор (бiльярд чи настiльний тенiс) та тренажерiв за ринковими розрахунками сягае 3 мiльйонiв гривень (за iснуючими в Украiнi розцiнками) i потребуе довгострокового кредитування усiх дорослих членiв родини, сiм’i, та спiльними зусиллями громад, студентiв чи науковцiв, промисловцiв та конструкторiв завершений проект може i мае стати доступним для заселення кожноi украiнськоi сiм'i. Проект захищений трьома Патентами Украiни на кориснi моделi, чим забезпечуються гарантii експорту будiвельних конструкцiй i обладнання хутора. Серiйна забудова хуторiв забезпечить вiдновлення вiтчизняноi промисловостi, створить робочi мiсця у мiстi та на селi, дасть поштовх для розвитку сiмейного та громадського електротранспорту.

Полiтична i економiчна криза мине. Мрii стануть реальнiстю, як пiклуватися про себе ми будемо самi, а не хтось там за кордоном. Коли перш нiж закласти у проект iмпортний елемент, чи то вiкно, чи водяний кран, ретельно подумаеш i про його надiйнiсть, i про доцiльнiсть, i про економiю, i про власного виробника, i про перспективу. А коли пiклування адресуеться кожному, то нема й заздрощiв, при всьому розмаiттi убранства родинних квартир, адже внутрiшне оздоблення квартир – мобiльне, i житловий простiр кожна сiм’я вiдтворюе собi сама, чим мав би формуватися особистiсний колорит сiмейного свiтосприйняття, як джерело виховання наступних поколiнь.

Легко валити з власноi голови на чужу, або…

Листопадовий революцiйний вибух i ще триваюче «майданне» протистояння украiнськоi громадськостi владi через нереалiзоване евроiнтеграцiйне прагнення суспiльства свiдчить про те, що народному терпiнню ввiрвався терпець. Як учасники «майдану», так i тi, хто спостерiгае за розвитком подiй на ньому, чекають «манни» вiд уряду, Президента, опозицii, Євросоюзу… За оприлюдненою в однiй з мiсцевих газет статистикою, половина «майданiвцiв» на момент опитування очiкувала вiд влади позитивних змiн. Та евроiнтеграцiя не створить очiкуваних суспiльством численних робочих мiсць у промисловостi, де це власне можливе на противагу малому i середньому бiзнесу (що вiдверто пiдтверджують захiдноевропейськi радники, пропонуючи стимулювати в Украiнi розвиток сiльського господарства, малого i середнього бiзнесу). І в роботi над втiленням змiн у державi потрiбно почати з … себе!

Провiднi захiднi виробники, прихованi за вiдомими i не надто «свiтовими брендами», витрачають левову частку зароблених коштiв на маркетинг виробництва. Та цей тип «маркетингу» в Украiнi фактично вiдсутнiй, адже вiн охоплюе цiлий комплекс стратегiчних заходiв i знань, якi здатнi сформувати i реалiзовувати фахiвцi за спецiальнiстю «маркетинг» чи «iнтелектуальна власнiсть», якi мають вищу iнженерну освiту та досвiд виробничоi дiяльностi, в першу чергу у галузях приладобудування. Адже саме ця галузь потребуе в Украiнi максимуму зусиль для ii реанiмацii, щоб зупинити експансiю продукцii свiтових виробникiв на ринок нашоi держави. Вiдокремленiсть держави вiд виробництва, яка лише мае створювати «умови» для розвитку бiзнесу, фактично абстрагуе ii вiд народу i створюе дивнi колiзii: радянський державний «капiталiзм» замiнено диким, начебто ринковим, капiталiзмом (i тодi, i зараз були i е прагнення прибутку, i експлуатацiя трудiвникiв, i приписки та шахрайство). Але була централiзацiя i хоч якась турбота про селянина, хай i обмеженого у правах.

Маркетинг виробництва у свiтi, зокрема, об’еднуе державний протекцiонiзм, державно-приватну «мiфотворчiсть», промисловий дизайн (художне конструювання виробу), багаторiвневi патентно-лiцензiйну роботу та рекламнi акцii, свiтову виробничу кооперацiю (до якоi украiнського виробника нiколи не впустять). Хоча украiнськi вищi навчальнi заклади впродовж усiх рокiв незалежностi i готували фахiвцiв за спецiальнiстю «маркетинг» (фактично – «маркетинг продажiв»), пiдприемства, за участю цих «фахiвцiв» так i не вийшли на свiтовий рiвень. І це не дивно. Украiна, яка за часiв колишнього СРСР, була, образно кажучи, великим промисловим «складальним майданчиком», нинi перетворилася у суцiльний ринок, а точнiше, – «базар». Ранiше, в СРСР, галузь знань «художне конструювання» забезпечувалася технiкумами, де провiдним був киiвський. Провiдним союзним вищим навчальним закладом з промислового дизайну був Харкiвський художнiй iнститут. Переважна бiльшiсть художнiх училищ вчили ремеслу. І до Косiвського технiкуму народних художнiх промислiв iхали звiдусюди. Та найкращим художнiм училищем Союзу було Сiмферопольське, де нiкому нiчого не розповiдали. Бо виховували таланти. А найкращою художньою академiею, до речi, вважалася ризька. Чи не тому, що латиська мова найважча, складнiша за угорську? Може тому такими популярними в СРСР були товари з Латвii, в тому числi пiд «брендами» (торговими марками) «VEF» i «Радiотехника», та Угорщини, пiд «брендами» «BIG» та «Ikarus»? Незабаром вiдзначатимуть 50-лiтнiй ювiлей дизель-поiзди «Рута», якi так подобаються прикарпатцям своiми рiзними дерев’яними сидiннями i безвiдмовною автоматикою дверей. На жаль вiд тих пакетiв деревини, вирiзаноi iз суцiльноi дошки-«сорокiвки», що формою забезпечуе зручну осанку, вже не залишилося й слiду. Та з тих давнiх часiв залишилися спогади про високу надiйнiсть iмпортноi технiки при великому ii розмаiттi. Але часи змiнилися. Змiнилися технологii. У погонi за прибутком впала надiйнiсть, суцiльна автоматизацiя виробництв забезпечуе швидку змiну моделей, розширюючи асортимент i збiльшуючи таким чином доходи розробникiв (конструкторiв, технологiв, дизайнерiв, науковцiв, маркетологiв). Адже iхнiй дохiд прив’язаний до продажу кожного «промислового взiрця» того чи iншого «бренду» у виглядi вiдрахувань певного вiдсотка з вартостi кожного проданого виробу.

Завдяки телебаченню та яскравим журналам в останнi роки популярностi набули дизайнери. І готують iх мало не художнi студii пiд вивiскою «Академiя» чи «Унiверситет». Адже «захiдне» слово дизайнер походить вiд design, тобто «проект». І малюе малий i середнiй бiзнес комп’ютернi проекти чи то квартир або офiсiв, чи насосних або будинкiв, чи комбайнiв «Скiф» або тролейбусiв. І всюди – захiдна чи китайська електронiка, компоненти чи комплектуючi, левову частку з яких, як стандартизованi деталi, у минулi роки виготовляли в СРСР, зокрема в Украiнi, пiдприемства ВПК окремо в силу розподiлу iхнiх виробництв на випуск продукцii вiйськового призначення та товарiв широкого вжитку. Нинi ж ми слiпо беремо iмпортне, хто яке, чим забезпечуемо «свiй» сервiс, i продаемо чи у метрополiтен, чи на пiдприемства, чи у тролейбусне або залiзничне депо. Із селянином складнiше…

Село ж в Украiнi потребуе реформ. В першу чергу, у галузi житлово-комунальних послуг, як провiдноi складовоi якостi життя населення краiни. Адже 95 вiдсоткiв сiл не мають каналiзацii, лише 10 – мають водопровiд, 20 вiдсоткiв – газифiкованi. Не всi села нинi електрифiкованi. Мiжнародний валютний фонд та еврокомiсари вимагають вiд Президента i уряду Украiни пiдвищення тарифiв на цi послуги. Однак мало хто знае, що приховано за цiею вимогою. 20 рокiв тривае модернiзацiя пiдприемств водопостачання та теплоенергетики пiд гаслом економii електроенергii. У комунальних господарствах замiнюють або автоматизують опалювальнi котли, демонтуючи при цьому вiтчизнянi або ж росiйськi електродвигуни разом iз насосами i замiнюючи iх нiмецькими, французькими, iталiйськими комплектами iз регульованим приводом. Загалом – чи не десятка свiтових «брендiв» (тобто торгових марок). Чи не дивне прагнення европарламентарiв сприяти розвитку в Украiнi саме середнього i малого бiзнесу, адже така «модернiзацiя» – якраз справа саме цiеi бiзнесовоi ланки? Європейцям вiдомо про фактичну вiдсутнiсть на селi пiдприемств житлово-комунальноi сфери, а ця «прогалина» для iхнiх виробникiв – «золоте дно». Яка кому справа до виробникiв харкiвських електродвигунiв, запорiзьких перетворювачiв, житомирських та рiвненських давачiв та засобiв вимiрювання i автоматизацii, коли малий бiзнес на догоду прибуткам насичуе галузi «данфосами», «грундфосами», «шнайдерами», «сiменсами» чи китайськими «дельтами», в основi яких функцiональнi модулi i комплектуючi фiрм з Японii та США, електроннi компоненти – з Малайзii i тих же США, Японii i Нiмеччини.

Дуже показовим е «евро iнтеграцiйний» приклад Литви з торговою маркою «Калвiс». Впевнений, що подiбне опалювальне обладнання у виконаннi «Пресмашу» мало б не менш привабливий дизайн i якiсть виконання, однак основним здобутком литовцiв е готове до впровадження насосне, регулююче та комутацiйне обладнання провiдних нiмецьких та шведських виробникiв. І хоч на порозi вже ХХІ столiття i розвиток украiнськоi, бiлоруськоi та росiйськоi науки i технологiй у галузi електронiки, опалювальних технологiй, приладобудування дозволяють залишити позаду вчорашнi здобутки европейцiв, що активно просуваються нинi в Украiну, дефiцит проукраiнськи зорiентованих маркетологiв виробництва, а також висококвалiфiкованих промислових дизайнерiв, стримуе перехiд на використання безконтактного комутацiйного обладнання та вентильних двигунiв (двигуни з електронним колектором iз спрощеним регулюванням швидкостi й моменту). Натомiсть для менш технологiчних асинхронних електродвигунiв з-за кордону ввозять складнi iмпортнi перетворювачi частоти для регулювання iх швидкостi, в основi яких мiкроконтролери останнього поколiння та новiтнi силовi компоненти i стрiмке зростання споживчих характеристик яких досягнуто завдяки комп’ютерному буму. Існуючi вiтчизнянi перетворювачi, створенi ще за радянських часiв, не витримують конкуренцii, а перетворювачi на iмпортнiй елементнiй базi, виробництво яких освоiли невеликi украiнськi пiдприемства, хоча i не гiршi за iмпортнi, проте не спроможнi просунутися на власний же ринок через iнформацiйну навалу свiтових гiгантiв електронiки з iхньою широкою гамою обладнання. Цю проблему загострюють безлiч малих фiрм, якi всi цi роки постачають в Украiну електроннi компоненти для закордонноi побутовоi технiки й оргтехнiки. До речi, за радянських часiв iмпортнi товари видiлялися неабиякою надiйнiстю, чого, на жаль, не можна сказати про сучасну технiку, бо Сполученi Штати нав’язали iншим скорочений термiн «життевого циклу» промислових товарiв заради стабiльностi отримання прибутку. Мало того, що ми набрали i продовжуемо брати кредити на модернiзацiю галузей економiки через придбання iмпортного ж обладнання, то ми ж самi затягуемо «зашморг» на власнiй шиi через славетний сервiс (коли дешевше купити нове, нiж вiдремонтувати старе). То ж залежнiсть виходить «вiчна», як вiд вживання наркотикiв.

Брак вiдданих украiнському народовi i вiтчизняному товаровиробнику професiоналiв iнженерiв-маркетологiв обумовлений ще й тим фактором, що мистецтво в краiнi переведено в розряд ремесла. Тенденцiями «масовоi» культури Заходу, нав’язаними телеекраном, вихолощено справжнiй украiнський дух. На Євромайданi ж протестують в основному тi, кому невiдомi проблеми промислового виробництва i конкурентоздатностi. Та й останнiй термiн суто умовний. Бо коли виникае реальна потреба, то здоровi механiзми протекцiонiзму забезпечують сталий розвиток, а вiн, в свою чергу, сприяе стрибку конкурентоздатностi, адже вона, здебiльшого, обумовлюеться патентним чи технологiчним захистом (наприклад, електроннi модулi японського виробництва з багатошаровими друкованими платами у перетворювачi французького бренду «шнайдер електрик», що вийшов з ладу, щойно завершився термiн гарантii).

Формами спiвпрацi маркетингу, науки, розробникiв i виробництва в Украiнi, як i майже всюди на теренах СНД, е науково-дослiднi та конструкторсько-технологiчнi iнститути, якi об’еднують науковцiв i розробникiв. При цьому маркетинговi компанii структурно вiд них вiдокремленi. Художне конструювання не викладають, замiнивши його на дизайн. У першому випадку художнiй образ «промислового взiрця» вимагае створення пiд нього як технологiй, так i взiрцiв матерiалiв тощо, адже передбачаеться його патентування, в тому числi у краiнах його продажу. У другому випадку – використовують наявнi на ринку компоненти, переважно iмпортнi, i в цьому випадку патентування просто не можливе, а вiдповiдно й експорт готових виробiв. Інженерний же склад виробництв i промислових пiдприемств здатний, в крайньому випадку, адаптувати до власних технологiчних можливостей той чи iнший чужий промисловий взiрець. І всi роки незалежностi Украiни цi гiлки промислового маркетингу не можуть знайти методiв спiвпрацi. По-перше, всiх переповнюе жага «швидких» грошей: «Ти менi заплати, а я тобi зроблю…». Отак i роблять, i «платять» трете десятилiття: налагодять виробництво, дещо продадуть чи «подарують», i знову опиняються, образно кажучи, бiля розбитого корита. Адже легше отримати хоч i меншi кошти, зате не нести вiдповiдальнiсть за кiнцевий результат. А у свiтi домiнуе авторське право, i сплата коштiв за ставками роялтi (виплата певноi частки собiвартостi проданого товару автору) створюе потужний бюджет i транснацiональним корпорацiям, i малим нацiональним компанiям для нарощування чи оновлення номенклатури виробiв i товарiв.

Перенесення механiзму виплати роялтi зi сфери суто iнтелектуальноi власностi та патентного законодавства у сферу промислового виробництва вiдкрие новi горизонти. Застосування його принципiв на рiвнi тристороннiх чи багатостороннiх угод i договорiв мiж науковими, художнiми i маркетинговими структурами, винахiдниками i розробниками, виробниками комплектуючих, постачальниками та промисловцями у формi державно-приватного партнерства нарештi мало б покласти край чварам у суспiльствi. Настав час припинити безпiдставно звинувачувати один одного, навiть i Президента, через те, що бiльшiсть у суспiльствi все ще не усвiдомлюе того, що часи, коли керiвництво краiни визначало, що виробляти та в якiй кiлькостi, за якою цiною та кому поставляти чи продавати, залишились за порогом нашоi незалежностi, у радянськiй Украiнi зi значним фондом соцiального споживання як левовоi частки собiвартостi продукцii. Тодi цей фонд забезпечував доступнiсть i освiти, i охорони здоров’я, i санаторно-курортний вiдпочинок та iншi безкоштовнi суспiльнi блага. Нинi ж е ринковий, а точнiше – базарний, украiнський капiталiзм, який i призвiв до «майданового» вибуху. Ото ж час вже спробувати домовитися мiж собою, як в Украiнi, так i з партнерами iз СНД (адже тiльки вони спроможнi прямими поставками комплектуючих, в т. ч. й електронних кристалiв, пiдняти з руiн вiтчизнянi пiдприемства електронноi галузi, як бази сучасного приладобудування). Розробленi чернiвецькими науковцями i виробничниками силовi електроннi компоненти для росiйськоi «силiконовоi долини», наприклад, за якiстю не поступаються захiдним аналогам, а то й не мають собi рiвних. Отож украiнськi регульованi приводи iз силовими компонентами, «одягненими» украiнцями на росiйськi чи бiлоруськi кристали, здатнi лягти в основу i сiльського комунального господарства, i сучасного електротранспорту, i дизель-електричних потягiв та iншого обладнання. Бiльше того, в унiфiкацii використання електронних компонентiв Захiд (i Євросоюз зокрема) нам не помiчник, бо вони й мiж собою подiбну кооперацiю не практикують! І через власне, украiнське, бачення форм комунального господарства сучасного села, новiтнiх його форм iз комплексною забудовою, iз автоматизованими мiнi-фермами й мiнi-виробництвами з використанням найефективнiших систем утилiзацii вiдходiв та використання рiзноманiтних нетрадицiйних джерел енергii можна було б бодай урiвноважити товаропотiк мiж Украiною i Європою, а вже тодi й формувати асоцiацiю з ЄС…

Сколько стоит сострадание

Жизнь – это смерть (по Ф.Энгельсу). Величие этой формулы неопровержимо. Уходят из жизни старшие поколения, выпустив в жизнь молодые. В жизни каждого настают минуты скорби, моменты расставания с близким и дорогим человеком. Мы живем в обществе, в тесном контакте с друзьями и товарищами, которые в тяжкие часы выражают сострадание близким людям поддержкой, скорбным молчанием, рукопожатием, букетиком бессмертника, символа вечной памяти о покинувшем этот мир. В этот момент бесценными являются цветы и венки памяти. Измеряется ли сострадание деньгами? Являются ли они мерой нашего сочувствия, любви и уважения к живущим на Земле? Никакие деньги, оркестры, кавалькады не заменят утраченного близкого человека. Но символы нашего сострадания имеют свое измерение мерой вложенного труда в тот или иной продукт. Стоимость же меры труда измеряется мерой любви к потребителю твоего труда. В условиях рынка любовь измеряется деньгами. Увы, и она является товаром. Кощунство этого факта до сих пор неприемлемо большинством наших сограждан, выросших и впитавших родительскую любовь с материнским молоком в неведении о жестоких законах рынка. Труд как родник жизни, как средство существования и самовыражения, труд – наша потребность. Никому не нужна милостыня. Всем нужна любовь. И уважение.

Уважая, понимая, любя мы даем полноценное право жизни даже отчаявшемуся от страданий (или увечий). Труд сделал человека человеком, любовь облагораживает человеческий труд. Труд – это любовь. Только с этой формулой мы сможем построить наш новый мир, мир без рынка и цинизма.

Природа, мать наша, благодаря диким законам выживания создала высшее свое творение – человека, наделенного высокоразвитым умом, способным дать возможность оторваться от дикости. Выживание человека не в Ноевом подвиге, а в недопущении катаклизмов и всемирного потопа. Погибшие цивилизации канувших в прошлом миров требуют от нас вселенской любви. И на пути этой любви наша дорога в будущее, к новой светлой цивилизации коммунизма. Слишком благополучным выглядит развитие человечества по восходящей спирали. Увы, в рамках цивилизации мы развиваемся по законам гиперболлы, опираясь на скудные памятки предшествующих высокоразвитых цивилизаций. Что останется нашим потомкам: скудные воспоминания или полноценный багаж добытых знаний? Так долой же пресловутую погоню за пределом комфорта. В чем он? В мягких и теплых сиденьях «мерседеса» или в полюбившихся косовских массажерах под «мягким местом»? Не существует предела комфорта. Есть необходимая мера комфорта. А значит, всему должна быть мера.

Мера любви в доверии. Доверие основывается на любви и уважении естественных потребностей, и главная из них – труд. Да здравствует раскрепощенный труд, труд раскрепощенного человека-созидателя, человека-творца, труд без погони за прибылью, с нулевой рентабельностью, ибо она есть мера эксплуатации человека. Целью же общественно-полезного труда должно быть воспроизводство средств производства, при постоянном снижении их себестоимости, что в конечном итоге должно приводить к снижению себестоимости предметов потребления и стоимости жизни. При этом неизменно повышается значимость долга.

Долг из обязанности непременно перерастет в необходимость. Совесть, как высший критерий необходимости долга, есть мера равнодушия к человеку и остальному миру. Совесть не позволяла нам кичиться перед согражданами своим благополучием, совесть не позволяла нам забывать о других. Запад свободен от совести. Сейчас он «расцвел» в наших глазах. Но был ли он богаче нас? Духовно мы были богаче. Материального благополучия мы можем достичь лишь соизмеряясь с совестью. Бытует мнение, что лень – двигатель прогресса. А может равнодушие, равнодушие к тяжелому труду земледельца, сталевара, шахтера? Законы выживания «рыночных приоритетов», капитализма, приблизили их поводырей к «заботе» о малоимущих. Наша задача – противопоставить их «ценностям» свою любовь к человеку труда.

Камнем преткновения для нас опять же стают вредные привычки: курение и алкоголь. Никакой «орбит» не заглушит презрения к любимому человеку в виде облака дыма от сигареты. Долой сигарету! Через систему общественного воспитания подростков и их старших товарищей, обеих полов.

Нищенскому подаянию обездоленным противопоставим всю свою любовь, привлекая для общественно-полезного труда отброшенную категорию сограждан, инвалидов 3-й и 2-й группы, изыскивая возможность трудоустройства и инвалидов 1-й группы, мизерные пособия которых ложатся тяжким бременем на руки родных. Многие предприятия, лишенные предприимчивых и высококлассных работников, страдают от недостатка грамотных специалистов и денежных средств. Государственная поддержка указанных категорий сограждан, при соответствующей заботе работодателей об их медобслуживании, позволит многим обрести веру в себя, вернуть их к полноценной жизни. «Кадры решают все» – забытый и не понятый многими советский девиз. Послеперестроечная жизнь заставляет еще раз подумать о нем. Трудно конкурировать с Западом в эпоху безденежья и давления МВФ. А может и не во всем нужна конкуренция? Себе дороже! Как велико наше несоответствие уровню жизни западных соседей из-за нашей черствости и нелюбви к ближнему. Произведя себе свое по низким ценам закроем ниши наших прорех. Может такой подход позволит многим очнуться от высшей степени презрения к собственному «я» – алкоголизма, и вылечиться от него.

Заботясь о ближнем, с терпением и упорством (иного не дано), с самоуважением и доверием обретем право на достойную жизнь, выйдя на путь к самосовершенству, как смыслу Бытия. Мораль трудовых коллективов и общества в целом должна обеспечивать равенство в праве на любовь. Наша задача – не превратить эти выводы в простой лозунг.

Сучасна украiнська сiм’я: причини змiни ii моделi

Г.В. Бокал, канд..фiлос.наук

«ВІСНИК Киiвського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка»

Фiлософiя, полiтологiя. 91-93/2009